Мы ВКонтакте

Стаття 155. Статутний капітал акціонерного товариства

1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законом.

2. У процесі створення акціонерного товариства його акції підлягають розміщенню виключно серед засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій здійснюється після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій.

3. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.

 

Коментар:

 

1. Поняття "статутний капітал" має декілька значень:

- у бухгалтерському обліку під статутним капіталом розуміють зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства (п. 37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. N 87);

- в правовому аспекті статутний капітал АТ визначається як капітал, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства (пп. 19 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства", далі - Закон про акціонерні товариства).

Як бачимо, в коментованій статті втілено саме економічний (бухгалтерський) підхід до визначення статутного капіталу, що не зовсім коректно, адже закон дозволяє придбавати акції за ціною, що перевищує номінальну вартість акцій, тобто вартість вкладів не завжди буде тотожною зареєстрованому розміру статутного капіталу.

Тому в правовому аспекті "статутний капітал акціонерного товариства" існує тільки як загальна номінальна вартість всіх розміщених акцій товариства. Отже, статутний капітал є не майном, а цифрою в облікових документах, і він безпосередньо не пов'язаний з внесками акціонерів, зробленими в оплату акцій, і складом активів, які належать товариству на певну дату. Майно, внесене акціонерами до статутного капіталу, може відчужуватися, споживатися, списуватися.

Статутний капітал виконує гарантуючу функцію перед кредиторами, але не шляхом власної неспоживаності, а шляхом визначення мінімального розміру майна товариства, який не може бути знижуваним. Тобто закон надає кредиторам впевненість у тому, що в АТ завжди повинно бути стільки чистих активів1, вартість яких буде не меншою ніж розмір статутного капіталу. У протилежному випадку АТ зобов'язане оголосити про зменшення статутного капіталу. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації (ч. 3 коментованої статті). Слід зазначити, що ця вимога адресована самому акціонерному товариству і не надає кредиторам ефективні засоби захисту.

____________

1 Власний капітал (вартість чистих активів) товариства - різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами (ч. 2 ст. 14 Закону про акціонерні товариства).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про акціонерні товариства мінімальний розмір статутного капіталу АТ становить 1250 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (державної реєстрації) АТ. Отже, зареєстрованим АТ не потрібно щоразу, коли змінюється розмір мінімальної зарплати, змінювати розмір свого статутного капіталу. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється щорічно законами про Державний бюджет України на відповідний рік. Як правило, в кожному наступному кварталі цей розмір є більшим, ніж в попередньому кварталі.

Для окремих видів АТ спеціальними законами може встановлюватися вищий розмір мінімального статутного капіталу (напр., для банків, фінансових установ).

2. Строки і порядок формування статутного капіталу.

На етапі заснування АТ кожний засновник зобов'язаний оплатити повну вартість придбаних ним акцій до дати проведення установчих зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону про акціонерні товариства оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування АТ, може здійснюватися:

- грошовими коштами;

- майном,

- майновими правами та немайновими правами, що мають оцінку,

- цінними паперами.

Для того, щоб майно могло бути внеском до статутного капіталу, воно повинно відповідати таким ознакам: бути відчужуваним, мати грошову оцінку і не перебувати у переліку майна, внесення якого до статутного капіталу заборонено спеціальним законодавством. Внеском до статутного капіталу може бути лише власне майно акціонерів. Внески у негрошовій формі підлягають обов'язковій незалежній оцінці (див. п. 3 коментарю до цієї статті).

Згідно із статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу АТ:

- боргові емісійні цінні папери, емітентом яких є засновник, - облігації підприємств, облігації місцевих позик, державні облігації України, казначейські зобов'язання України (ч. 1 ст. 11 Закону про акціонерні товариства),

- векселі (ч. 1 ст. 11 Закону про акціонерні товариства, ст. 12 Закону України "Про обіг векселів в Україні");

- бюджетні кошти (ст. 86 ГК України);

- кошти, одержані в кредит та під заставу, крім випадків, передбачених Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" протягом строку його дії (ст. 86 ГК України);

- корпоративні права держави, крім передачі до статутних фондів державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній (ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності");

- інше майно у випадках, передбачених законами.

Щодо окремих видів АТ може бути встановлена вимога про формування статутного капіталу тільки грошовими коштами або у певному співвідношенні між видами майна, а також дозволяється використовувати інші види майна, ніж передбачені ст. 11 Закону про акціонерні товариства і ст. 86 ГК України. Наприклад, статутний капітал фінансової установи - управителя фонду фінансування будівництва, повинен становити не менше одного мільйона євро і бути повністю сплаченим виключно грошовими коштами до початку залучення коштів від установників управління майном (ст. 4 ЗУ "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"). При створенні АТ - страховика дозволяється формування статутного капіталу страховика цінними паперами, що випускаються державою (облігаціями внутрішніх та зовнішніх державних позик), за їх номінальною вартістю, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду (розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 13.11.2003 N 124 "Про порядок формування статутного фонду страховика цінними паперами").

Грошові кошти є найбільш поширеним видом внесків до статутного капіталу через простоту їх внесення і найвищу ліквідність. Засновники вносять грошові кошти в оплату акцій на поточний рахунок, який відкривається у банківській установі для формування статутного капіталу в порядку, передбаченому п. 4.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. N 492. Засновники мають право відкрити лише один такий рахунок у національній та/або іноземній валюті. Цей рахунок починає функціонувати як поточний тільки після державної реєстрації АТ та виконання інших умов (подачі до банку необхідних документів, взяття рахунку на облік в державній податковій інспекції). У разі відмови в державній реєстрації АТ або в інших випадках, коли АТ вважається не створеним (напр., установчі збори не затвердили статут товариства), кошти повертаються засновникам, а рахунок закривається.

У листах від 18.11.2002 р. N 11-113/1998 і від 15.10.2003 р. N 11-113/2377-7578 Національний банк України роз'яснив, що якщо засновником товариства є фізична особа, то внески до статутного капіталу можуть здійснюватися в безготівковому порядку з її поточного рахунка, відкритого в установі банку, або внесенням готівки в касу установи банку за прибутковим касовим ордером (повідомленням) з наступним переказом цих коштів за дорученням платника на рахунок одержувача для формування статутного капіталу товариства.

Щодо готівкових внесків юридичних осіб, то гранична сума готівкового розрахунку юридичної особи, що проводяться через каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового зв'язку, протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі (п. 2.3 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. N 637).

Іноземна валюта може бути предметом внеску до статутного капіталу як нерезидентів, так і резидентів України.

Внесення нерезидентами грошових коштів до статутного капіталу АТ має особливості і здійснюється з урахуванням Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затв. постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 р. N 280.

Внесення грошових коштів до статутного капіталу АТ в рахунок оплати акцій здійснюється іноземними інвесторами виключно через рахунки, відкриті в уповноважених банках, у вигляді іноземної валюти, яка згідно з Класифікатором іноземних валют та банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34, визнається вільно конвертованою, широко використовується для платежів за міжнародними операціями та продається на головних валютних ринках світу, і дозволяється для здійснення інвестицій в Україну (1 група Класифікатора).

Іноземний інвестор має право здійснювати портфельні інвестиції (в тому числі вносити грошові кошти до статутного капіталу АТ в рахунок оплати акцій) в такі способи згідно п. 2.1 Положення про порядок іноземного інвестування в Україну:

- перераховувати безпосередньо на поточний рахунок резидента (створюваного АТ для формування його статутного капіталу) іноземну валюту із-за кордону;

- відкрити інвестиційний рахунок та перераховувати на нього іноземну валюту із-за кордону;

- перераховувати з інвестиційного рахунку іноземну валюту на поточний рахунок резидента (створюваного АТ для формування його статутного капіталу);

- здійснювати продаж іноземної валюти з інвестиційного рахунку та зараховувати на інвестиційний рахунок кошти в гривнях, отримані від продажу іноземної валюти, для подальшого здійснення прямої інвестиції;

- перераховувати кошти в гривнях, отримані як прибутки, доходи, інші кошти, одержані ним від інвестиційної діяльності в Україні, з інвестиційного рахунку на поточний рахунок резидента (створюваного АТ для формування його статутного капіталу);

- зараховувати ввезену в Україну в межах, визначених Національним банком України, і задекларовану митному органу під час в'їзду в Україну готівкову іноземну валюту 1 групи Класифікатора (за наявності митної декларації або документа банку про одержання іноземним інвестором готівкової іноземної валюти) на власний поточний рахунок фізичної особи - нерезидента в уповноваженому банку;

- перераховувати іноземну валюту з власного поточного рахунку фізичної особи - нерезидента в уповноваженому банку на власний інвестиційний рахунок іноземного інвестора - фізичної особи.

Вимога щодо повної оплати акцій до моменту державної реєстрації АТ породжує на практиці багато проблем, якщо вклади вносяться у негрошовій формі. Адже юридична особа, до статутного капіталу якої передаються внески, на той час ще не існує, а прийом-передача внесків між засновниками не гарантує виникнення у створюваного товариства права власності чи інших прав на майно, передане в рахунок оплати випущених акцій.

Слід зазначити, що кожна країна ЄС, законодавство якої вимагає сплати певної частки капіталу до моменту державної реєстрації товариства, встановлює правову форму підтвердження оплати у негрошовій формі. Фактично при державній реєстрації в таких випадках перевіряється не факт передання (внесення) вкладу, а наявність юридично закріпленого обов'язку учасника внести такий вклад, наявність у нього права на відчуження вкладу, фіксація ознак майна, яке вноситься (особливо це важливо для нерухомості, майнових прав, цінних паперів), та справедливе визначення його вартості (для цього часто вимагається підтвердження вартості незалежним експертом)2.

____________

2 Кібенко О. Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі України. Серія: "Юридичний радник". - Х.: Страйд, 2005. - с. 236 - 237.

Науковцями неодноразово зазначалась необхідність законодавчого врегулювання процесу передачі засновниками майнових внесків у статутний капітал ще не зареєстрованої юридичної особи3 і обрання однієї з моделей створення товариства, які застосовуються в країнах ЄС: германської (яка передбачає існування прототовариства від моменту нотаріального посвідчення установчих документів і до моменту його державної реєстрації і містить вимоги щодо часткового формування капіталу товариства ще до моменту реєстрації) або британської (яка вважає товариство створеним лише після його державної реєстрації і передбачає оплату акцій після такої реєстрації, але товариство може починати свою діяльність тільки після часткового формування статутного капіталу, до цього моменту засновники несуть особисту відповідальність за зобов'язаннями товариства)4. Оскільки в Законі України про акціонерні товариства втілено основні елементи германської моделі, тим більше дивною виглядає норма з британської моделі - вимога ч. 3 ст. 11 про те, що до оплати 50 відсотків статутного капіталу товариство не має права здійснювати операції, не пов'язані з його заснуванням.

____________

3 Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми приватного права: Монографія. - К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. - с. 40;

4 Кібенко О. Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі України. Серія: "Юридичний радник". - Х.: Страйд, 2005. - с. 237

На даний час засновниками товариств для оформлення оплати акцій у негрошовій формі при заснуванні товариства застосовують різні конструкції:

- до засновницького договору включаються відомості про склад і порядок передачі майна в рахунок внесків до статутного капіталу, засновницький договір набуває характеру договору на користь третьої особи - створюваного АТ і договору про відчуження майна в обмін на акції. Засновники складають акт прийому-передачі майна чи інші документи, які відповідають ознакам первинних документів, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- в рішенні про заснування АТ та/або в засновницькому договорі один із засновників уповноважується на приймання внесків від інших засновників і їх зберігання до державної реєстрації АТ. Внески передаються за актом прийому-передачі майна;

- засновник, який прийняв від інших внески, на підставі рішення установчих зборів "передає" їх обраним посадовим особам товариства - керівникові, заступнику керівника.

Відомості про склад і вартість (оцінку) майна, яке передається до статутного капіталу, містяться в актах оцінки, складених оцінювачами.

У разі заснування АТ однією особою навіть такі конструкції не можуть бути застосовані.

Через існуючу неврегульованість викладених проблем засновники змушені орієнтуватися на індивідуальні вимоги державних реєстраторів та інших посадовців, які оцінюють відповідність процедури створення АТ вимогам закону.

Позиція Держкомпідприємництва стосовно питання про документ, який надається для підтвердження внесення засновниками вкладів до статутного капіталу юридичної особи, викладена в листі від 27.02.2009 р. N 1930 і полягає в наступному: документом, який підтверджує передачу майна до статутного (складеного) капіталу юридичної особи, може бути акт такої передачі, складений учасниками на підставі акта оцінки вкладів учасників товариства.

Для забезпечення бухгалтерського обліку при внесенні до статутного капіталу майна оформляються первинні документи, призначені для відповідного майна: акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма N ОЗ-1) - для об'єктів основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів; накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (типова форма N М-11) - для запасів; акт довільної форми тощо із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів первинного документа, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", - для нематеріальних активів.

Окремі аспекти бухгалтерського обліку для АТ наведено в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку щодо операцій з формування статутного капіталу в акціонерних товариствах, затверджених рішенням ДКЦПФР від 10.06.2003 р. N 256.

Оформлення внеску до статутного капіталу у вигляді цінних паперів відбувається таким чином:

1) Засновники мають право відкрити у зберігача рахунок у цінних паперах для формування статутного капіталу товариства, яке перебуває на стадії створення. Порядок відкриття і функціонування такого рахунку визначений п. 3.10 Розділу V Положення про депозитарну діяльність, затв. рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. N 999.

2) Якщо до статутного капіталу АТ вносяться іменні цінні папери, випущені у документарній формі, вони можуть блокуватися на особовому рахунку їх власника (засновника АТ) на період до державної реєстрації АТ і відкриття ним власного рахунку в реєстрі власників іменних цінних паперів (п. п. 20, 21.3 Розділу VII Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 N 1000). Отже, АТ може стати власником таких цінних паперів, внесених до його статутного капіталу, тільки після його державної реєстрації як юридичної особи.

3) При внесенні до статутного капіталу акцій закритих або приватних акціонерних товариств необхідно звернути увагу на те, чи передбачене установчими документами такого товариства переважне право акціонерів і самого товариства на придбання акцій, які відчужуються іншими акціонерами. На думку ДКЦПФР, викладену нею в листі від 05.08.2009 р. N 11/03/12844, переважне право у приватному акціонерному товаристві поширюється на всі випадки відчуження акцій, крім спадкуванні і правонаступництва.

4) Приблизний перелік документів, які посвідчують внесення до статутного капіталу товариства цінних паперів, передбачений п. 3.2 Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств, затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15 березня 2007 р. N 4875: копія документа, що підтверджує право власності на цінні папери особи, яка вносить такі цінні папери в оплату за акції (щодо цінних паперів, випущених у документарній формі, - сертифікат цінних паперів /від дати державної реєстрації випуску цінних паперів і до виготовлення бланків сертифікатів цінних паперів - тимчасове свідоцтво про право власності на іменні цінні папери/ та/або виписка з реєстру, щодо цінних паперів, випущених у бездокументарній формі, - виписка з рахунку у цінних паперах).

____________

5 Аналогічний перелік документів передбачений в проекті нового Положення про порядок реєстрації випуску акцій при заснуванні акціонерних товариств.

При формуванні статутного капіталу АТ за рахунок внесків - корпоративних прав (часток) засновників, якими вони володіють в іншому господарському товаристві, повинна відбуватися зміна складу засновників існуючого товариства і дотримано переважне право інших учасників, якщо таке встановлено. На етапі створення АТ здійснити це практично неможливо.

Також проблематичним є внесення до статутного капіталу об'єктів нерухомого майна. Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5, передбачена спеціальна процедура реєстрації прав власності на майно, яке було внесено до статутного капіталу: реєстрація проводиться БТІ після отримання юридичною особою свідоцтва про право власності від місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, тобто після державної реєстрації товариства (п. 6.1). При цьому нотаріальне посвідчення правочину з передачі нерухомого майна до статутного капіталу не вимагається, що негативно позначається на стабільності цивільного обороту і достовірності речових прав на нерухоме майно.

Щодо внесення до статутного капіталу земельних ділянок і права користування земельними ділянками.

До набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається внесення до статутних капіталів земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства (п. п. 14, 15 Перехідних положень ЗК України).

За загальним правилом, право оренди земельної ділянки може вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки на строк до 50 років (ч. 4 ст. 93 ЗК України). Закон встановлює обмеження на відчуження права користування земельними ділянками державної і комунальної форм власності. Так, відповідно до ч. 3 ст. 407, ч. 3 ст. 413 ЦК України, ст. 1021 ЗК України, ст. 81 Закону України "Про оренду землі" право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Науковцями обстоювалась позиція щодо того, що в рахунок оплати акцій можна передавати майно тільки у власність, оскільки чинне законодавство не передбачає повернення майна, внесеного в рахунок оплати акцій, акціонерам у випадку відчуження ними акцій або у випадку ліквідації АТ6. При передачі права користування майном постає низка питань: на підставі чого у АТ виникає зобов'язання щодо повернення майна, переданого у користування? Які правові наслідки дострокового припинення права користування майном? Чи виникає у АТ обов'язок повернути майно у разі відчуження акцій акціонером, який вніс до статутного капіталу право користування майном?

____________

6 Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми приватного права: Монографія. - К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. - с. 112.

Передача прав користування майном може бути проведена на підставі договорів оренди, сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, істотною умовою яких є строк користування майном. Вартість права користування майном може відповідати сумі орендної плати (плати за користування) за певний період. З метою забезпечення стабільності майнового стану АТ доцільно детально прописувати у відповідному договорі умови передачі права користування майном в оплату акцій.

Можливість і порядок передачі до статутного капіталу прав користування природними ресурсами (водою, лісами, надрами тощо) визначаються спеціальними законами (Водним кодексом України, Лісовим кодексом України, Кодексом про надра, Законами України "Про мисливське господарство та полювання", "Про тваринний світ" тощо).

Внесення майнових прав до статутного капіталу відбувається шляхом заміни кредитора в зобов'язанні (укладення договору про відступлення права вимоги відповідно до ст. ст. 513 - 516 ЦК України). Новим кредитором у зобов'язанні стає у цьому випадку АТ після його державної реєстрації. Не допускається відчуження майнових прав, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до ч. 3 ст. 424 ЦК України майнові права інтелектуальної власності (на твір, виконання, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку, комерційну таємницю чи інший об'єкт) можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи. Майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Особисті немайнові права інтелектуальної власності відчуженню не підлягають і не можуть бути внеском до статутного капіталу.

Враховуючи, що розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється виключно на підставі договорів у письмовій формі (ст. 1107 ЦК України), після державної реєстрації АТ необхідно укласти відповідний договір і провести його реєстрацію у випадках і порядку, передбачених законодавством. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Орієнтовний перелік документів, які, на думку ДКЦПФР, підтверджують факт оплати акцій майновими правами інтелектуальної власності, наведений в п. 3.2 Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств, затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15 березня 2007 р. N 4877. Для реєстрації звіту про результати розміщення акцій АТ зобов'язано надати: копію документа, який підтверджує майнове право інтелектуальної власності (зокрема, копію свідоцтва про авторське право або копію свідоцтва на знак для товарів та послуг, або копію свідоцтва на право інтелектуальної власності на торговельну марку, або копію патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок, або копію свідоцтва про набуття права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми, або копію патенту на майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, або копію диплома про наукове відкриття тощо), засвідчену нотаріально, копії офіційних публікацій про реєстрацію авторського права та/або копії опублікування офіційних відомостей про промислові зразки, та/або копії опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів та послуг, та/або копії опублікування офіційних відомостей про винаходи та корисні моделі, засвідчені підписом керівника та печаткою товариства, а в разі, якщо набувач цінних паперів не є творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо), або не є одноособовим творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) - копію (копії) договору (договорів) про передачу майнових прав інтелектуальної власності до особи, яка вносить ці права в оплату за цінні папери, та копію публікації в бюлетені відповідної державної установи про реєстрацію цього договору у відповідних державних реєстрах, засвідчену підписом уповноваженої особи та печаткою товариства. Якщо останній власник авторського права отримав його через правонаступництво, замість договору надається копія документа, що згідно з чинним законодавством засвідчує факт правонаступництва, засвідчена підписом керівника та печаткою товариства;

____________

7 Аналогічний перелік документів передбачений в проекті нового Положення про порядок реєстрації випуску акцій при заснуванні акціонерних товариств.

Внесок "ноу-хау" до статутного капіталу, як зазначається у листі Державного департаменту інтелектуальної власності від 30.10.2002 р. N 16-07/3483 "Щодо "ноу-хау" у статутному фонді товариства", повинен бути оформлений ліцензійним договором на використання "ноу-хау" або договором про передачу прав на "ноу-хау".

3. Вклади засновників оцінюються у гривнях.

Відповідно до ст. 8 і ст. 11 Закону про акціонерні товариства ціна майна, яке вноситься засновниками АТ в рахунок оплати акцій, повинна визначатися на засадах незалежної оцінки.

Отже, на етапі заснування АТ залучення незалежного оцінювача обов'язкове. В подальшому, при здійсненні додаткових емісій, незалежна оцінка проводиться лише у випадках, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону про акціонерні товариства і ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що незалежною оцінкою майна вважається його оцінка, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Суб'єкт оціночної діяльності складає звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), що містить висновки про вартість майна (ст. 12 зазначеного Закону). Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Ціна, за якою розміщуються акції, може перевищувати їх номінальну вартість. Суми перевищення внеску засновника над номінальною вартістю належних йому акцій (емісійний дохід) не включатимуться до валового доходу емітента (п. 4.2.9 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

4. У разі заснування АТ його акції підлягають розміщенню виключно серед його засновників шляхом приватного розміщення. До набрання чинності  ЦК України такий порядок розміщення акцій застосовувався для закритих акціонерних товариства. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій виключно за рішенням загальних зборів акціонерів.

На думку деяких науковців, закон передбачає заснування виключно приватних АТ, які потім можуть перетворюватися на публічні8. Вважаємо таке тлумачення необгрунтованим, оскільки закон прямо передбачає право публічних товариств здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій, тому на етапі створення АТ засновники обмежуються лише у виборі способу розміщення акцій, а не у виборі типу товариства.

____________

8 Яворська О. Новели правового регулювання за Законом України "Про акціонерні товариства" // Юридична Україна - N 8 (80)/2009 - с. 67.

Про порядок створення АТ див. п. 5 коментарю до ст. 153 ЦК України.

5. Вимога до розміру чистих активів, встановлена в частині 3 коментованої статті, спрямована на гарантування прав кредиторів. Проте в економічному сенсі зменшення розміру активів зовсім не означає неплатоспроможності товариства, товариство може бути платоспроможним, стабільно працюючим і при цьому мати від'ємний "чистий" фінансовий результат.

Поняття вартості чистих активів закріплено в ч. 2 ст. 14 Закону про акціонерні товариства: власний капітал (вартість чистих активів) товариства - це різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами.

Розрахунок вартості чистих активів наведений у Методичних рекомендаціях щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств, затверджених рішенням ДКЦПФР від 17 листопада 2004 р. N 485. В бухгалтерській звітності показник вартості чистих активів відповідає показнику "власний капітал", який відображається в першому розділі пасиву балансу.

Методичні рекомендації не містять прямої відповіді на те, з яким розміром статутного капіталу необхідно порівнювати вартість чистих активів - із зареєстрованим, фактично оплаченим статутним капіталом, з урахуванням викуплених товариством акцій і заборгованостей акціонерів. ДКЦПФР у п. 5 Методичних рекомендацій зазначає, що при порівнянні вартості чистих активів із розміром статутного капіталу рекомендується враховувати вартість фактичних витрат АТ на викуп акцій, для їх наступного перепродажу чи анулювання (р. 370 балансу) та заборгованість учасників (засновників) за внесками до статутного капіталу (р. 360 балансу).

Перед визначенням вартості чистих активів фахівці з питань фінансового аналізу радять проводити аналіз фінансових показників і застосувати допустимі способи приведення їх у відповідність, що може позитивно вплинути на показник чистих активів9.

____________

9 Детальніше про це див.: Влада Карпова. Как увеличить размер до нужного. Увеличение чистых активов // "Бухгалтер", июль (II) 2006 г., N 26 (362), с. 48; Сергій Дудка, Юрій Бойко. "Чисто активное". Найоптимальніший варіант вирішення проблеми, пов'язаної з необхідністю дотримання розміру чистих активів господарськими товариствами (ТОВ, ВАТ, ЗАТ) // © ІАЦ "ЛІГА". Дата підготовки 16.02.2007; Кушина О. "Чистоактивні" маніпуляції, або Як збільшити вартість чистих активів // Фінансова звітність по-українськи: Збірник систематизованого законодавства. - 2007. - Вип. 12. - с. 39 - 46; Жежера М. Порятунок "чистих" активів - справа рук їхніх власників // Бухгалтерія. - 2007. - N 6. - с. 12 - 16.

Коментована норма передбачає такий варіант розвитку подій у разі недотримання вимог про відповідність чистих активів розміру статутного капіталу: зменшення статутного капіталу за рішенням загальних зборів товариства і реєстрація відповідних змін до статуту, а у разі, якщо вартість чистих активів товариства менша від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.

Зміст ч. 3 ст. 14 Закону про акціонерні товариства свідчить про істотну зміну підходу до регулювання таких ситуацій. Якщо ч. 3 ст. 155 ЦК України вживає термін "товариство підлягає ліквідації", то ч. 3 ст. 14 Закону про акціонерні товариства зобов'язує товариство протягом 10-ти місяців усунути невідповідність чистих активів або прийняття рішення про ліквідацію, тобто надає власникам можливість самостійно вирішити подальшу долю товариства.

З моменту введення коментованої статті механізм її реалізації не запроваджений. Інформацією про розмір чистих активів АТ за кожен рік володіють державний реєстратор і органи ДКЦПФР. Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства (крім бюджетних установ) зобов'язані подавати (надсилати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу і звіту про річні фінансові результати. Інформація про чисті активи і статутний капітал міститься також в регулярній інформації, яка подається емітентами до ДКЦПФР (про річну звітність див. п. 12 коментарю до ст. 152 ЦКУ).

Як зазначає Держкомпідприємництва у своєму листі від 07.08.2007 р. N 5837, у переліку повноважень державного реєстратора відсутні повноваження як по здійсненню контролю за дотриманням господарськими товариствами розмірів чистих активів, так і щодо повідомлення органів державної влади про вартість чистих активів господарських товариств. Повноваження, встановлені статтею 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", є виключними. Питання про нормативний акт, яким визначається порядок обміну інформацією між державним реєстратором та органами державної влади щодо недотримання господарськими товариствами норм ст. 144 і ст. 155 Цивільного кодексу України, не врегульовано.

На практиці ДКЦПФР за результатами перевірки отриманих від АТ річних звітів видавало емітентам розпорядження про усунення невідповідності між вартістю чистих активів та розміром статутного капіталу. За невиконання розпоряджень ДКЦПФР на підставі п. 8 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" застосовувала до емітентів фінансові санкції.

Позиція судової практики з цього питання викладена в п. 9 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України". Суд звернув увагу на те, що Закон України "Про господарські товариства" не містить норми, яка б регулювала порядок ліквідації товариства. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки закон не встановлює органу, який вправі звертатись до суду у зазначених випадках, передбачених частиною четвертою статті 144 та частиною третьою статті 155 ЦК України, ліквідація товариства у цих випадках згідно з частиною четвертою статті 145 та частиною другою статті 159 ЦК України може здійснюватись за рішенням вищого органу товариства. Крім того, в цих випадках ліквідація господарського товариства може здійснюватись також і за позовом прокурора. Це пов'язано з тим, що Закон України "Про прокуратуру" передбачає повноваження прокурора здійснювати контроль за дотриманням чинного законодавства. Так, відповідно до пункту 6 статті 20 Закону до повноважень прокурора у межах нагляду за додержанням і застосуванням законів належить повноваження звертатися до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Як вже зазначалося, Закон про акціонерні товариства пом'якшив вимоги ч. 3 ст. 155 ЦК України стосовно примусової ліквідації товариства: якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений законом, товариство зобов'язане протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

Тому в статутах АТ доцільно передбачати спеціальні положення на випадок зменшення чистих активів, зокрема, про порядок інформування загальних зборів акціонерів про скорочення вартості чистих активів, строки скликання загальних зборів для вирішення питань подальшої діяльності товариства, обов'язки виконавчого органу у таких ситуаціях тощо.

З 30.04.2009 року АТ, які приймають рішення про зменшення статутного капіталу, зобов'язані привести свою діяльність у відповідність до Закону про акціонерні товариства і внести відповідні зміни до статуту (п. 6 Прикінцевих і перехідних положень Закону).

На відміну від товариств з обмеженою відповідальністю акціонери не мають права вносити додаткові вклади для підтримання балансу між вартістю чистих активів та статутним капіталом, а додаткова емісія акцій для покриття збитків не допускається. Для усунення збитків потрібен глибокий аналіз діяльності товариства, перегляд облікової політики, напрямів діяльності тощо.

Оскільки зменшення статутного капіталу АТ може призвести до дострокового виконання зобов'язань АТ перед кредиторами (ч. 3 ст. 16 Закону про акціонерні товариства) і обов'язкового викупу акцій у акціонерів, які голосували проти зменшення статутного капіталу, дотримання вимог ч. 3 ст. 155 ЦК і ч. 3 ст. 14 Закону про акціонерні товариства може спричинити неплатоспроможність (банкрутство) товариства, що є недоліком коментованої норми.

6. Діюче Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства, затв. рішенням ДКЦПФР від 22 лютого 2007 р. N 387, не дає чіткої відповіді на питання про мінімальний рівень статутного капіталу, до якого може відбуватися його зменшення у випадку застосування ч. 3 коментованої статті. В п. 4 глави 1 Розділу III зазначеного Положення міститься загальна вимога про те, що при зменшенні статутного капіталу акціонерного товариства його розмір не може бути менше мінімального розміру статутного капіталу, визначеного Законом України "Про господарські товариства".

Відповідно до п. 4 глави 3 проекту Порядку збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства (схваленого ДКЦПФР і оприлюдненого 02.06.2009 року на офіційному сайті Комісії http://www.ssmsc.gov.ua) розмір статутного капіталу після його зменшення має становити не менше 1250 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на дату реєстрації змін до статуту товариства.

На нашу думку, питання про мінімальний рівень, до якого допускається зменшення статутного капіталу, повинно вирішуватися диференційовано:

- якщо таке рішення приймається за ініціативою АТ, то товариство не вправі зменшити розмір статутного капіталу нижче мінімального рівня, визначеного законом на дату подання документів на державну реєстрацію відповідних змін до статуту;

- при зменшенні статутного капіталу в силу приписів закону, які зобов'язують товариство вжити такий захід, зокрема, на виконання вимог ч. 3 ст. 155 ЦК України - не нижче мінімального розміру статутного капіталу, визначеного законом на дату створення (первісної реєстрації) АТ або на дату державної реєстрації останніх змін статутного капіталу АТ, якщо такі відбувалися. Інакше АТ, статутний капітал яких на момент створення перевищував мінімальний, можуть бути поставлені в більш невигідне становище порівняно з АТ, зареєстрованих з мінімальним статутним капіталом. Наприклад, АТ зареєстроване 01.09.2009 року зі статутним капіталом 1700000 грн. (мінімальний розмір статутного капіталу станом на цю дату становить 787500 грн.). За результатами 2010 року вартість чистих активів такого АТ склала 1000000 грн., отже, в силу ч. 3 ст. 155 ЦК України статутний капітал такого товариства підлягає зменшенню до 1000000 грн. За умови, що станом на 01.04.2011 року (дата реєстрації змін до статуту) мінімальний розмір статутного капіталу буде становити 1150000 грн., виконати вимоги ч. 3 ст. 155 ЦК України буде неможливе, і таке товариство підлягатиме ліквідації. Водночас товариство, зареєстроване так само 01.09.2009 року, але з мінімальним статутним капіталом (787500 грн.), не підлягатиме жодним санкціям, якщо його чисті активи за результатами 2010 року становитимуть 1000000 грн.

7. Негативні зміни у фінансовому становищі АТ також тягнуть наслідки, передбачені ч. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає, що боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

- орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

- при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі (наприклад, ліквідація здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів, ст. 51 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом");

- в інших випадках, передбачених цим Законом.