Мы ВКонтакте

Стаття 166. Припинення членства у виробничому кооперативі і перехід паю

1. Член виробничого кооперативу має право на вихід із кооперативу. У цьому разі йому виплачується вартість паю або видається майно, пропорційне розміру його паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу.

Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом.

2. Член виробничого кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, встановлених статутом кооперативу і законом.

Член виробничого кооперативу, якого виключили із кооперативу, має право на одержання паю та інших виплат, встановлених статутом кооперативу, відповідно до частини першої цієї статті.

3. Член виробничого кооперативу має право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу і законом.

Передання паю (його частини) особі, яка не є членом виробничого кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється статутом кооперативу і законом.

4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. За відмови прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.

5. Звернення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його власними зобов'язаннями допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом.

6. У разі звернення заставодержателем стягнення на пай члена виробничого кооперативу, що переданий у заставу, застосовуються положення частини третьої цієї статті.

 

Коментар:

 

1. Коментованою статтею передбачено, що припинення членства у виробничому кооперативі можливо у разі: добровільного виходу члена з кооперативу (за власним бажанням); виключення члена з кооперативу за рішенням загальних зборів (незалежно від бажання члена кооперативу). В останньому випадку загальні збори мають право прийняти рішення про виключення члена з кооперативу у разі невиконання або неналежного виконання ним обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу (наприклад у разі: припинення трудової участі у діяльності кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу), а також в інших випадках, встановлених статутом кооперативу і ст. 98 ГК; ст. 13 Закону України "Про кооперацію"; ст. 10 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію".

Одразу ж слід зазначити, що порядок добровільного виходу члена з кооперативу і порядок виключення з нього повинен бути передбачений статутом.

Право виключеного члена кооперативу на оскарження рішення про його виключення в судовому порядку закріплено ч. 6 ст. 98 ГК; ч. 3 ст. 10 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"; ст. 13 Закону України "Про кооперацію". Цивільний кодекс України, на жаль, такої норми не містить.

2. Член виробничого кооперативу, який добровільно вийшов з кооперативу, або той, якого виключили з нього, мають право на одержання паю та інших виплат, встановлених статутом кооперативу. У вказаному випадку їм виплачується вартість паю або видається майно пропорційно вартості їх паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу. Так, ч. 3 ст. 21 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу. При цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

3. Частиною 3 ст. 166 ЦК закріплено право члена виробничого кооперативу передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу і законом. Вказана норма має диспозитивний характер і застосовується лише у разі відсутності у законі або статуті кооперативу будь-яких обмежень стосовно передачі паю. Через відсутність таких обмежень згоди кооперативу на передачу членом кооперативу свого паю (чи його частини) іншому члену кооперативу не потрібно.

Зовсім по-іншому Кодекс регулює випадок передання паю (його частини) особі, яка не є членом виробничого кооперативу. У цьому разі передання паю (його частини) допускається лише за згодою кооперативу, а інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється статутом кооперативу і законом. Передання членом кооперативу свого паю іншому членові кооперативу або третій особі призводить до припинення його членства у виробничому кооперативі. За таких обставин член кооперативу, який повністю передав свій пай, може добровільно вийти з кооперативу або його буде виключено з кооперативу на підставі відсутності його пайового внеску.

У тому випадку коли член кооперативу передав іншій особі лише частину свого паю, розмір його паю буде зменшений, але такий член кооперативу залишиться у кооперативі.

4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлене статутом кооперативу. Вказана норма також є диспозитивною і застосовується лише у випадку, коли в статуті кооперативу відсутня заборона або будь-які обмеження стосовно прийняття у члени кооперативу спадкоємців померлого. За відмови прийняття у члени кооперативу спадкоємців кооператив виплачує їм вартість паю померлого члена кооперативу.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про кооперацію" право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

5. Звернення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його власними зобов'язаннями допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом (ч. 5 ст. 166 ЦК). Пай члена кооперативу є частиною майна кооперативу. Тому з метою збереження майна кооперативу коментована стаття передбачає можливість звернення стягнення на пай члена кооперативу за його власними зобов'язаннями лише у разі недостатності у нього іншого майна. Відповідно до ч. 4 ст. 100 ГК майно виробничого кооперативу за його статутом поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків і майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. З викладеного слідує, що на неподільний фонд кооперативу не може бути звернено стягнення за власними зобов'язаннями члена кооперативу.

6. Частиною 6 коментованої статті закріплено положення, що у разі звернення заставодержателем стягнення на пай члена виробничого кооперативу, який переданий у заставу, застосовуються положення ч. 3 ст. 166 ЦК. Слід зазначити, що член кооперативу, на пай якого (в повному розмірі) заставодержателем було звернено стягнення, може добровільно вийти з кооперативу, або його буде виключено з кооперативу через відсутність його пайового внеску, тобто його членство в кооперативі буде припинено.