Мы ВКонтакте

Стаття 186. Головна річ і приналежність

1. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

2. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Коментар:

 

Право відрізняє таке поєднання речей коли одна панує, інша слугує: картина і рама, замок і ключ, телефон і зарядний пристрій. Головною визнається та річ, яка сама по собі задовольняє повну потребу особи в її господарській чи побутовій діяльності, а приналежністю вважається та річ, яка робить користування головною річчю більш зручним або ефективним і при цьому самостійно задовольняти потребу особи не може.

Практична цінність такого співвідношення була визначена римським правом, яке розробило принцип: правочин по відношенню до головної речі розповсюджується у випадку сумніву (in dubio) і на приналежність.

Прикладом слідування приналежності за головною річчю є правило про те, що до особи, яка придбала нерухомість, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вона знаходиться.

З огляду на це варто звернути увагу, що ст. 120 Земельного кодексу України в редакції від 27.04.2007 р. "Перехід права власності на земельну ділянку при переході права на житловий будинок, будівлю або споруду" приведена у відповідність до статті 377 ЦК "Право на земельну ділянку при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній" і їх тексти стали ідентичними:

До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.