Мы ВКонтакте

Стаття 201. Особисті немайнові блага

1. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

2. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

 

Коментар:

 

Стаття, що коментується, вперше надає розгорнуту характеристику такому об'єкту цивільних прав, як особисті немайнові блага, під якими розуміються блага, які а) нерозривно пов'язані з особою (фізичною або юридичною), тобто не можуть бути відокремлені від особи - їх носія, та б) позбавлені майнового змісту. Відповідно особистими немайновими благами є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Перелік особистих немайнових благ, закріплений у частині першій статті, що коментується, не є вичерпним. До інших благ, які охороняються цивільним законодавством, можна віднести недоторканість особистого та сімейного життя, таємницю листування, телефонних розмов, вільний вибір місця проживання, свободу пересування, свободу віросповідання тощо.

Особисті немайнові блага охороняються цивільним законодавством. ЦК України містить ряд положень, спрямованих на відновлення порушених особистих немайнових прав фізичної або юридичної особи, а також на відшкодування шкоди, завданої порушенням таких прав (статті 15 - 23; 269 - 315; 1166 - 1211 ЦК тощо).

За Конституцією України (ст. 3) життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ч. 2 коментованої статті). Вищезазначені блага пов'язані із самим фактом існування людини та не можуть бути обмежені чи відібрані державою в будь-якому випадку, навіть в разі введення надзвичайного стану. Державна політика в країні повинна бути спрямована на забезпечення гарантій прав і свобод людини. Це є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).