Мы ВКонтакте

Стаття 241. Вчинення правочинів з перевищенням повноважень

1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

 

Коментар:

 

1. Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов'язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.

Разом з тим досить поширеним явищем є вчинення представником таких юридичних дій, які не входять до змісту його представницьких функцій, тобто перевищення повноважень. Перевищення повноважень може полягати в укладенні не того правочину, який вимагався, не з потрібним контрагентом, невиконання вимог щодо ціни, строку, місця укладення правочину, якості і кількості предмета правочину тощо.

Однак навіть відступ від вказівок особи, яку представляють, або положень закону при укладенні правочину не завжди створює для останньої невигідні правові наслідки, оскільки в багатьох випадках такий відступ породжений необхідністю охорони інтересів представлюваного шляхом негайного вчинення потрібних юридичних дій (наприклад, придбання представником квартири не у тому районі міста, в якому бажав представлюваний, внаслідок тенденції до швидкого та істотного подорожчання вартості житла і через відсутність квартири у потрібному районі). В будь-якому випадку, саме особі, яку представляють, належить право оцінювати, чи відповідає укладений з перевищенням повноважень правочин її інтересам. З цією метою закон надає їй можливість схвалити укладений правочин.

Схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це. Для уникнення можливих проблем з метою захисту інтересів представника і третьої особи - сторони правочину бажано оформляти заяву письмово. По-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Мовчання особи, яку представляють, на наше переконання, не може свідчити про схвалення правочину, оскільки мовчання може породжувати юридичні наслідки лише у випадках, коли це прямо встановлено законом та (або) випливає із змісту правовідносин між учасниками (наприклад, ст. 764 ЦК). Представницькі відносини мають яскраво виражений фідуціарний характер і вчинення представником правочинів з перевищенням повноважень не може автоматично, без схвалення таких дій представлюваним, породжувати для нього жодних юридичних наслідків.

Особа, яку представляють, має вирішити, чи схвалювати правочин, у розумний строк, тобто у строк, протягом якого контрагент реально заінтересований у виконанні правочину.

2. Норми закону залишають без розв'язання питання про юридичну долю правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, у разі відсутності його схвалення. В такому випадку є підстави для визнання правочину недійним на підставі ч. 1 ст. 203; за аналогією підлягає застосуванню також ч. 6 ст. 203 ЦК, яка встановлює вимогу відповідності інтересам дітей правочинів, що вчиняються законними представниками. У разі доведення вчинення правочину у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, крім недійсності, представник і друга сторона зобов'язані на вимогу довірителя відшкодувати йому збитки та моральну шкоду (ст. 232 ЦК).

Якщо правочин вчинено з перевищенням повноважень лише частково, він може бути визнаний судом дійсним у частині з урахуванням норми ст. 217 ЦК про те, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

3. Якщо представник вчинив правочин з перевищенням повноважень, який не був схвалений особою, яку представляють, і при цьому зазнав певних витрат, необхідних для виконання своїх функцій, він не має права на їх відшкодування, якщо тільки інше не передбачено договором між сторонами. Такі витрати ні в якому випадку не можна відносити до таких, що підлягають стягненню з особи, яку представляють, як набуття майна іншої особи без достатньої правової підстави з тієї причини, що особа, яку представляють, нічого внаслідок невиконання умов договору доручення, довіреності не набуває. Протилежну думку висловлює проф. Є. О. Харитонов. (Див.: Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України / за відповід. ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Т. I. - С. 409).

Зустрічаються також випадки діяльності представника без повноважень, зокрема, якщо договір доручення, акт органу юридичної особи, інші підстави представництва, були згодом визнані недійсними, на момент укладення правочину представником строк дії довіреності чи договору доручення вичерпався. У подібних випадках правочин, вчинений неуповноваженою особою, не породжує для особи, яку представляють, жодних юридичних наслідків, тобто є неукладеним.

4. Норми даної статті, що передбачають "зцілення" правочину, який вчинено з перевищенням повноважень, шляхом схвалення його особою, яку представляють, не можуть поширюватись на випадки законного представництва (ст. 242 ЦК), оскільки цей вид представництва характеризується тим, що повноваження представника здійснюються поза волевиявленням особи, яку представляють. Особа, щодо якої встановлено законне представництво, або володіє частковою дієздатністю (малолітня) або взагалі позбавлена можливості набувати та здійснювати цивільні права та обов'язки (недієздатна). Отже, така особа в силу своєї психіки не здатна дати юридичну оцінку діям представника і схвалити правочин, вчинений з перевищенням повноважень. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним за позовом органів опіки та піклування, інших заінтересованих осіб.