Мы ВКонтакте

Стаття 249. Скасування довіреності

1. Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

2. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

3. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

4. Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час.

 

Коментар:

 

1. Довіреність як односторонній правочин, дія якого залежить від укладача, може бути в будь-який час скасована довірителем. Виняток стосується безвідкличної довіреності, в якій довіритель вказує про своє зобов'язання утриматися від здійснення права на скасування довіреності.

Довіритель має право скасувати як довіреність, так і передоручення. Виходячи з того, що право повіреного на передоручення своїх повноважень, вказане у довіреності, є похідним від договору (ч. 1 ст. 240 ЦК), саме по собі скасування довіреності з правом повіреного здійснювати передоручення ще не означає позбавлення його цього права. Лише з того моменту, коли у договорі або в акті органу юридичної особи, що є підставами представництва, було вказано про неможливість здійснення повіреним передоручення, останній позбавляється цього повноваження. Іншими словами, скасування права на передоручення у довіреності має бути наслідком домовленості сторін або видання (зміни) акта органу юридичної особи.

Слід відзначити, що скасування довіреності не є підставою припинення представницьких повноважень, оскільки сама довіреність засновується на домовленості між сторонами або на положеннях закону.

2. Про скасування довіреності мають бути негайно повідомлені представник і треті особи, для укладення правочинів з якими була видана довіреність. Повідомлення про скасування довіреності може бути оформлено заявою, що складена за правилами пунктів 275, 276 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Якщо довіреність була посвідчена нотаріально, то і відмова від неї вимагає нотаріальної форми, адже згідно ч. 3 ст. 214 ЦК відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Юридичне значення такого повідомлення полягає в тому, що довіреність, яка скасована, зберігає чинність щодо представника, особи, яку представляють, прав та обов'язків третьої особи, з якою представник уклав правочин, до тих пір, допоки вони не довідаються або не матимуть змоги довідатися про скасування довіреності.

У більшості випадків у довіреності не зазначається конкретна особа, з якою представник уповноважений на вчинення правочину. Принаймні закон цього не вимагає, за винятком окремих норм (ч. 3 ст. 720 ЦК). Тому довірителеві практично неможливо повідомити про скасування довіреності третіх осіб.

3. Правило ч. 3 ст. 249 ЦК встановлює можливість віднесення правових наслідків за довіреністю, про скасування якої не відомо представникові та третім особам, до правонаступників особи-довірителя. Наведена норма є спірною.

З однієї сторони, довіреність має особистий характер і згідно пунктів 4 та 6 ч. 1 ст. 248 ЦК припиняється зі смертю фізичної особи - довірителя або з припиненням юридичної особи - довірителя. Аналогічна норма міститься і у пункті 3 ч. 1 ст. 1008 ЦК щодо договору доручення. Це дає обґрунтовані підстави правонаступникам довірителя оспорювати дійсність правочинів, укладених після смерті (припинення) довірителя.

З іншої сторони, представник та треті особи можуть посилатися на спеціальний характер даної норми, яка є винятком із загального правила про припинення усіх правових наслідків зі смертю (припиненням) особи-довірителя.

4. Змінами від 19.06.2003 р. до ЦК було запроваджено інститут безвідкличної довіреності. Оскільки не підлягає скасуванню довіреність, у тексті якої вказано, що вона є безвідкличною, слід зробити висновок про те, що довіреність за передорученням, видана за підставі такої довіреності, також не може бути скасована.

Аналіз норми частини четвертої даної статті дозволяє стверджувати, що право видавати безвідкличні довіреності на певний строк існує лише якщо це право прямо передбачено законом. Отже, без існування такої спеціальної вказівки закону усі безвідкличні довіреності мають видаватися без зазначення строку їх дії, що відрізняє їх від інших довіреностей, які, навпаки, на практиці більшості випадків містять вказівку про строк їх дії (див. коментар до ст. 247 ЦК). Законодавчим прикладом наділення довірителя правом на видачу безвідкличних довіреностей є Закон України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19 червня 2003 року, абзац третій частини третьої якої надає право забудовнику надавати управителю безвідкличну довіреність на право делегування третім особам функцій забудовника у разі порушення останнім умов договору з управителем.

Варто звернути увагу на те, що довіритель, який видав безвідкличну довіреність на підставі договору доручення, має цілковиту можливість обійти норму про "безвідкличність" довіреності, застосувавши положення ч. 2 ст. 1008 ЦК про право довірителя в будь-який час відмовитися від договору і про нікчемність відмови від цього права. З припиненням договору доручення автоматично припиняє свою дію і довіреність як акт, виданий на підставі договору.