Мы ВКонтакте

Стаття 274. Обмеження особистих немайнових прав

1. Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених Конституцією України, можливе лише у випадках, передбачених нею.

2. Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених цим Кодексом та іншим законом, можливе лише у випадках, передбачених ними.

 

Коментар:

 

1. Безперешкодність є основним з принципів здійснення особистих немайнових прав. Однак, навіть не зважаючи на забезпеченість здійснення особистих немайнових прав, яка гарантується у ст. 273 ЦК України, доволі часто фізична особа може зазнати перешкод в своєчасній та повній реалізації особистих немайнових прав, що можуть виражатись у вчиненні посягань з боку інших осіб. В цьому випадку фізична особа, на особисте немайнове право якої здійснено таке посягання, наділена правом захисту.

Право на захист особистих немайнових прав - це регламентоване правове регулювання на випадок оспорення, заперечення, невизнання, виникнення загрози порушення чи порушення особистого немайнового права.

Право на захист особистих немайнових прав фізичної особи, як суб'єктивне цивільне право, включає в свій зміст наступні повноваження: а) вимагати від усіх та кожного непорушення особистих немайнових прав; б) вимагати припинення всіх діянь, якими порушуються ці права; в) вимагати відновлення вказаних особистих немайнових прав у випадку їх порушення.

І тому особа - носій відповідного особистого немайнового права у випадку вчинення стосовно її права відповідної поведінки, що породжує в неї право на захист цього права, сама вправі обрати спосіб його захисту відповідно до специфіки відповідного права, способу його порушення та наслідків, що спричинило це порушення.

2. Що стосується способів захисту, то законодавець надає фізичній особі можливість застосувати для захисту свого особистого немайнового права від протиправного посягання з боку інших осіб:

1) загальні способи захисту, перелік та способи застосування яких встановлені главою 3 ЦК України;

2) спеціальні способи захисту, які встановлюють конкретно для певної категорії прав, в цілому та для конкретного права зокрема.

Загальні способи захисту цивільних прав, більш детально проаналізовані при коментуванні глави 3 ЦК України. Однак і тут слід зауважити, що попри назву загальні способи захисту цивільних прав, що вказує на нібито їх універсальність щодо всіх категорій прав, не всіх їх можна застосувати щодо захисту особистих немайнових прав, а лише з врахуванням специфіки відповідного права, способу його порушення та наслідків, що спричинило це порушення. Так, наприклад, у випадку порушення права на таємницю кореспонденції (ст. 307 ЦК України) навряд чи можливим буде застосування такого загального способу захисту, як відновлення становища, що існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Що ж стосується спеціальних способів захисту, то, на нашу думку, їх слід розділити на дві підгрупи:

1) ті, що можуть застосовуватися до всіх особистих немайнових прав. До них законодавець відносить: а) відновлення порушеного особистого немайнового права (ст. 276 ЦК України); б) спростування недостовірної інформації (ст. 277 ЦК України); в) заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст. 278 ЦК України).

2) ті, що можуть застосовуватися тільки до певного особистого немайнового права. До даної категорії способів захисту слід відносити, наприклад, можливість вимагати виправлення імені у випадку його порушення (ч. 3 ст. 294 ЦК України).

З огляду на це, особа має право застосувати, як один з передбачених способів захисту, так і сукупність декількох способів захисту, незалежно від того, чи відносяться вони до загальних, чи до спеціальних. Основне, щоб застосування цього способу (способів) захисту відповідало змісту особистого немайнового права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення, а також забезпечувало ефективність даного захисту.

3. Правила про строки позовної давності до вимог про захист особистих немайнових прав не застосовуються, окрім випадків, що прямо передбачені законом, наприклад, до вимог про спростування інформації, яка поширена в засобах масової інформації (п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України).