Мы ВКонтакте

Стаття 296. Право на використання імені

1. Фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності.

2. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, крім творів документального характеру, як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.

3. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що грунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.

4. Ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

5. Ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.

6. Ім'я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за його згодою.

7. Використання початкової літери прізвища фізичної особи у засобах масової інформації, літературних творах не є порушенням її права.

 

Коментар:

 

1. Коментована стаття визначає право фізичної особи на використання її імені. Право на використання імені полягає у наданій фізичній особі можливості використовувати своє ім'я у всіх сферах суспільних відносин, в тому числі при вчиненні правочинів, зазначенні свого імені у різного роду посвідчень особи, документах про освіту, вимагати зазначення свого імені як автора, тощо. При цьому, як правильно зазначав Й. О. Покровський: "чим багатший внутрішній зміст особистості, тим більше дорожить вона своїм іменем, і тим не бажаніше для неї яке-небудь зловживання чи змішання". Саме тому законодавець чітко стоїть на сторожі легітимованого використання імені фізичної особи.

2. Певні обмеження встановлює законодавець щодо використання імені фізичної особи іншими особами. Логіка такого обмеження є зрозумілою, адже використовуючи власне ім'я як спосіб індивідуалізації в суспільних відносинах, фізична особа намагається здійснювати власну поведінку таким чином, щоб не завдати шкоди своїй честі, діловій репутації та доброму імені. І саме тому, за загальним правилом, ім'я фізичної особи може бути використане лише за згоди фізичної особи носія відповідного імені. З огляду на це, можемо дійти висновку, що фізична особа може розголошувати своє ім'я, або сама безпосередньо, або ж надавати дозвіл розголошувати його іншим особам.

Окрім зазначених способів використання імені, законодавець передбачає ще й можливість фізичної особи забороняти розголошення свого імені, що прямо слідує із рішення Конституційного суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К. Г. Устименка). Окрім цього, особа може не розголошуючи своє ім'я (анонімно) повідомляти правоохоронні органи про вчинений злочин, проходити медичний огляд на предмет захворювання різними хворобами і лікуватись від них, надавати інформацію в ЗМІ тощо. Проте, дане право, беззаперечно, має своє обмеження. Наприклад, особа не має права заборонити використання свого імені, якщо це загрожує національній чи громадській безпеці (оголошення про розшук особи, що підозрюється у злочині), або пов'язане з виконанням особою публічних функцій (інформація про отримання хабара чи іншу незаконну поведінку особи, яка обрана на відповідну посаду). Обмеженим може бути право на заборону також і при розголошенні імені фізичної особи у випадку, коли фізична особа, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або фізична особа вчинила адміністративне правопорушення. В цих випадках ім'я фізичної особи може бути розголошене (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. В той же час ім'я потерпілого від правопорушення може бути розголошене (обнародуване) лише за його згодою.

Окрема специфіка встановлюється законодавцем щодо використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи). В цьому випадку використання імені фізичної особи допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер. Коли такого дозволу немає, то використовувати ім'я фізичної особи в даних об'єктах авторського права неможливо, окрім випадків, коли таке використання здійснюється у творах документального характеру.

Певні особливості законодавцем вводяться і при регулюванні відносин щодо використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо). В зазначеному випадку, з огляду на те, що така інформація є об'єктивним відтворенням обставин, що віднаходить свою фіксацію на відповідних матеріальних носіях, то таке використання імені фізичної особи допускається без її згоди.

Законодавець закріплює, що використання початкової літери особи у засобах масової інформації, літературних творах не є порушенням її права використання імені. Однак, на нашу думку, коли зазначається перша літера, однак до неї додаються інші ідентифікуючі ознаки, наприклад, всесвітньо відомий український боксер - чемпіон світу К., або український поет, автор "Кобзаря" Т. Ш., то в такому випадку превенція законодавця щодо першої літери не повинна поширюватись.

Також більш зважено слід підходити і до випадків використання чужого імені настільки поширеного, що воно, само по собі, перестає бути засобом індивідуалізації її носія (наприклад, сержант Петренко). Тут варто виходити з вини порушника, тобто, якщо у порушника не було умислу на порушення права даної особи, то і його дії не повинні вважатись порушенням права на ім'я.

Суттєвою проблемою останнім часом є умовчання законодавця щодо реалізації повноваження на користування іменем, якщо певне ім'я може бути закріпленим не за однією, а за багатьма особами, а рівень відомості їх різний. Дуже часто "менш відомі" однофамільці видають себе за родичів "більш відомих" з метою отримання певних благ чи привілей. Іноді така схожість використовується третіми особами для загостреного акцентування уваги на власній персоні, а іноді - для завдання шкоди своїм однофамільцям. А це, ще раз підкреслюється необхідність зазначати повне ім'я для індивідуалізації особи. А якщо імена двох чи більше осіб повністю збігаються, то необхідно вживати додаткові елементи індивідуалізації. Наприклад, якщо такі особи є родичами, то допустимо було б застосовувати додаткові означення, наприклад, "молодший" (jr.), як це робиться в країнах англо-американської системи права.