Мы ВКонтакте

Стаття 299. Право на недоторканність ділової репутації

1. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

2. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

 

Коментар:

 

Коментована стаття закріплює особисте немайнове право фізичної особи на недоторканість ділової репутації. Особливість даного права полягає насамперед у особливості блага, яке складає його об'єкт.

Під поняттям "ділова репутація", як особистого немайнового блага, слід розуміти усталену оцінку фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння (поведінку), як правило в певній сфері (професійній, підприємницькій, службовій і т. д.), що відома оточуючим, і в силу цього відображена в суспільній свідомості, як думка про особу з точки зору моралі даного суспільства чи соціальної групи. Проте зовнішня схожість між поняттями "ділової репутації" та "честі" не є підставою для ототожнення цих понять, оскільки:

а) честь визначає людину саме як особистість, громадянина, індивіда без вказівки на певний рід занять, професію чи іншу соціальну роль в суспільстві, тоді як ділова репутація напряму залежить від того, як особа виконує покладені на неї професійні, службові чи інші рольові обов'язки, а не взагалі дотримується етично-моральних норм як член суспільства;

б) честь може бути лише позитивною, а її зміст та обсяг може змінюватись в проміжку від нуля до безкінечності, тоді як ділова репутація може бути як позитивна, так і негативна. І тому окремі особи, які використовуючи своє право на індивідуальність (ст. 300 ЦК України) створили собі негативний імідж (репутацію) з точки зору суспільної моралі, наприклад, окремі політичні лідери, хіпі, панки мають повне право у випадку поширення недостовірної інформації про те, що вони вчинили певний позитивний моральний вчинок, вимагати захисту своєї негативної ділової репутації шляхом спростування попередньо поширеної цієї хоча і позитивної, однак недостовірної інформації;

в) честю (як і гідністю) наділена тільки фізична особа, тоді як ділова репутація, як особисте немайнове благо, притаманна як фізичним, так і юридичним особам.

Закріплене в даній статті право на недоторканість ділової репутації, як і право на повагу до честі та гідності (див. коментар до ст. 297 ЦК України), на нашу думку, також не повністю відтворює сутності його призначення. Адже, закріпивши за особою лише гарантії недоторканості певного блага, не визнавши її носієм цього блага, ми не можемо гарантувати належний механізм здійснення відповідного права та його захисту. Тому, на нашу думку, слід було б за фізичною особою визнати право на ділову репутації, тобто гарантовану законодавцем можливість бути носієм об'єктивної, повної та своєчасної оцінки фізичної особи, як фахівця у будь-якій сфері професійної чи іншої діяльності, та її діянь (поведінки) з боку суспільства, певної соціальної групи та окремих громадян, а також право на формування цієї оцінки та користування нею, аніж право на її недоторканість.

Передбачене ж коментованою статтею право на недоторканість ділової репутації включає в себе такі основні складові:

а) повноваження вимагати недоторканості ділової репутації, яке полягає у забороні здійснювати будь-які дії, якими можуть бути порушене дане особисте немайнове благо. Найбільш часто право на недоторканість ділової репутації фізичної особи може порушуватись шляхом поширення недостовірної інформації, наприклад, шляхом недобросовісної реклами, порушенням вимог про законодавства про захист економічної конкуренції тощо.

б) право на захист ділової репутації, яке полягає у можливості у випадку порушення її недоторканості вимагати застосування способів захисту даного права. Захист здійснюється у відповідності до вимог Глави 3 та ст. ст. 275 - 280, 1166 - 1168 ЦК України. Основним способом захисту при цьому законодавець визначає судовий.