Мы ВКонтакте

Стаття 301. Право на особисте життя та його таємницю

1. Фізична особа має право на особисте життя.

2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.

3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.

4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

 

Коментар:

 

Коментована стаття закріплює право на особисте життя та його таємницю. Дане право є відповідним розвитком положень ст. 32 Конституції України, ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Під поняттям "особисте життя" слід розуміти поведінку фізичних осіб поза межами виконання різноманітних суспільних обов'язків, тобто життєдіяльність людини в сфері сімейних, побутових, особистих, інтимних та інших стосунків, що звільнена від "тягаря суспільних інтересів" та спрямована на досягнення особистої мети та задоволення власних інтересів. Що стосується практики Європейського Суду з прав людини, то при розгляді справ переважно оперують поняттям "приватне життя", під яким розуміють здебільшого поведінку особи у сфері інтимного чи статевого життя (див., наприклад, рішення у справі "Норріс проти Ірландії" (Norris v. Ireland)).

Право на особисте життя в розумінні коментованої статті складається з таких складових:

а) повноваження мати особисте життя, включає в себе можливість фізичної особи бути носієм даного особистого немайнового блага.

б) повноваження визначати своє особисте життя. При цьому, закон не визначає переліку можливих чи необхідних діянь, якими б особа могла здійснити своє право на визначення свого особистого життя. Натомість, законодавець надає фізичній особі носію можливість самостійно на власний розсуд вирішувати яким чином визначати, організовувати та проводити своє особисте життя в залежності від власних інтересів та мети. Однак, здійснення цього прав не повинно порушувати загальні межі цивільних прав (ст. 13 ЦК України).

в) повноваження на ознайомлення з обставинами особистого життя, означає, що особа самостійно визначає коло осіб, що можуть володіти інформацією про її особисте життя. При цьому, це не означає, що таке повідомлення повинно проходити тільки особисто. Фізична особа може дати дозвіл на поширення цієї інформації іншими особами у визначених нею межах поширення. Однак, у випадках, коли це прямо передбачено в законі, в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, дане особисте немайнове право може бути обмежене. Більш детально про це в коментарі до ст. 302 ЦК України. Тісно з цим пов'язано і право самої особи знайомитись з відомостями про себе, що передбачено у ст. 9, 10 Закону України "Про інформацію".

г) повноваження зберігати у таємниці обставини свого особистого життя, означає, що фізична особа має можливість не розголошувати про обставини свого особистого життя самостійно, а також вимагати такого нерозголошення від інших осіб, які володіють такою інформацією. Інколи законодавець, окрім загальної норми про охорону таємниці особистого життя, вводить спеціальні норми, якими здійснюється додатковий її захист, наприклад, лікарської таємниці (ст. 40 Основ законодавства про охорону здоров'я), таємниці усиновлення (ст. 226 - 231 СК України), таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 306 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про телекомунікації"), адвокатської таємниці (ст. 9 Закону України "Про адвокатуру"), таємниці вчинюваних нотаріальних дій (ст. 5, 6, 8 Закону України "Про нотаріат"). Можливість поширення інформації про особисте життя фізичної особи попри її волю можливе лише на підставах та в порядку, що визначений законом, наприклад, коли обставини особистого життя фізичної особи містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, або ж у випадку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 302 ЦК України.

д) повноваження вимагати захисту права на особисте життя здійснюється на підставах та в порядку, що передбачений Главою 3 та ст. ст. 275 - 280, 1166 - 1168 ЦК України.

Право на особисте життя гарантується ст. 32 Конституції України та додатково охороняється також ст. 182 КК України.