Мы ВКонтакте

Стаття 306. Право на таємницю кореспонденції

1. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції.

Листи, телеграми тощо є власністю адресата.

2. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата.

Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.

3. У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата використання кореспонденції, зокрема шляхом її опублікування, можливе лише за згодою фізичних осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.

У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата, а також у разі смерті фізичних осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу, кореспонденція, яка має наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована в порядку, встановленому законом.

4. Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути долучена до судової справи лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи. Інформація, яка міститься в такій кореспонденції, не підлягає розголошенню.

5. Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випадках, встановлених законом, з метою запобігання злочинові чи під час кримінального провадження, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

 

Коментар:

 

1. Коментована стаття закріплює право фізичної особи на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції є одним з основних особистих немайнових прав. Дане право віднаходить своє місце також і в ст. 31 Конституції України, ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

2. Об'єктом даного особистого немайнового права є таємниця кореспонденції. Поняттям кореспонденція охоплюється не тільки письмова кореспонденція (прості та рекомендовані листи, поштові картки, бандеролі, секограми, а також дрібні пакети, мішки "M"), але й усі інші види кореспонденції (телеграми, телефонні розмови, телеграфні повідомлення, повідомлення електронною поштою, пейджером, SMS- та MMS-повідомлення тощо). Однак, для поширення режиму таємниці зовсім не обов'язково, щоб дана кореспонденція вміщувала в собі інформацію про обставини особистого життя фізичної особи. ЦК України охороняє абсолютно всі види кореспонденції, навіть коли вона містить виключно майнову цінність, наприклад, бандеролі.

Однією з гарантій, якою забезпечується право на таємницю кореспонденції є те, що законодавець встановлює, що всі види кореспонденцій, які є матеріалізованими об'єктами, наприклад, листи, телеграми тощо, знаходяться у власності фізичної особи.

Окремі гарантії цього права передбачені і в чинному законодавстві. Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про телекомунікації" оператори, провайдери телекомунікацій зобов'язані вживати відповідно до законодавства технічних та організаційних заходів із захисту телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікацій, інформації з обмеженим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами.

3. Окрім можливості бути визнаним особою носієм відповідного блага, право на таємницю кореспонденції включає в себе можливість використовувати листи, телеграми та інші види кореспонденції, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата, незалежно від того, чи ця кореспонденція відправлена за домашньою, службовою чи іншою адресою. Так, наприклад, коли ведеться переписка між двома науковцями, політиками чи письменниками, то для оприлюднення цієї переписки потрібна обов'язкова згода кожного з них. Коли ж адресат та/або особа, яка направила цю кореспонденцію померли, то її використання можливо лише за згоди дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер померлого (их). У випадку ж, коли і останні особи померли, то використання цієї кореспонденції, в тому числі і шляхом опублікування, можливо лише у випадку, коли вона має наукову, художню, історичну цінність, в порядку, що встановлений законом.

Однак, із зазначеного правила законодавець може передбачати виключення. Так, наприклад, відповідно до ст. 36 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" лист, адресований редакції, може бути використаний у повідомленнях і матеріалах, якщо при цьому не змінюється зміст листа і не порушуються положення вказаного Закону.

Слід також зауважити, що в окремих випадках є недостатнім навіть згода особи, що відправила кореспонденцію та адресата для використання цієї кореспонденції. Так, законодавець визначає, що коли кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, то для використання цієї кореспонденції, зокрема шляхом опублікування, потрібна також і згода фізичної особи, особистого життя якої ця кореспонденція стосується. Наприклад, коли у телефонній розмові, яка записувалась на магнітний носій були висвітлені обставини особистого життя третьої особи, то для оприлюднення цього запису потрібна обов'язкова згода усіх трьох осіб.

4. Передбачене коментованою статтею право на таємницю кореспонденції може також і обмежуватись у випадках, що прямо встановлені законодавством. Так, зокрема, у випадку, коли в кореспонденції містяться докази, що мають значення для вирішення справи, то вона може бути долучена до судової справи і не залежно від згоди на це фізичних осіб, яких вона стосується. Однак з метою захисту даного права від можливих порушень з боку інших осіб, законодавець забороняє поширення отриманої внаслідок цього інформації.

Ще одним обмеженням цього права є також надана законом можливість порушити право на таємницю кореспонденції з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Так, наприклад, згідно зі ст. 187 КПК України за вище зазначених підстав може бути накладено арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, коли достатньо підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, а також у інформації, якою вони обмінюються з допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення. Проте, при проведенні цих дій слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя фізичної особи (ст. 185 КПК України). Як гарантія дотримання цього обов'язку може слугувати проведення слухання справи у закритому судовому засіданні.

Однак в будь-якому випадку, лише в судовому порядку повинно доводитись легітимність порушення цього права, а також підтвердження того, що це порушення здійснювалось з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, а також те, що іншими способами одержати інформацію неможливо.