Мы ВКонтакте

Стаття 318. Суб'єкти права власності

1. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

2. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

 

Коментар:

 

1. В ч. 2 ст. 318 визначається коло суб'єктів права власності, серед яких прямо визначено лише Український народ, а щодо інших суб'єктів дається відсилочне посилання на ст. 2 ЦК. З урахуванням змісту цієї статті суб'єктами права власності, таким чином, можуть бути:

а) фізичні та юридичні особи;

б) Український народ, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти цивільного права.

Обсяг правомочностей українських суб'єктів права власності значною мірою взаємопов'язаний з її поділом на відповідні форми. Так, фізичні та юридичні особи є суб'єктами права приватної власності, Український народ і держава є суб'єктами права державної власності, територіальні громади є суб'єктами права комунальної власності. Новий ЦК прямо не передбачає поділу власності на форми власності чи права власності, на відміну від законодавства про власність, що діяло на той момент. Однак потреба у такому поділі існує, оскільки може мати певне практичне значення. так, відповідно до ст. 17 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" до Єдиного державного реєстру мають вноситися, зокрема, відомості про форму власності юридичної особи.

В багатьох законодавчих актах зберігається закріплення права колективної власності. Однак, ці акти мають бути приведені у відповідність із ЦК або втратити чинність після введення в дію Цивільного кодексу. Тенденція до трансформації права колективної власності у право власності юридичних осіб позначалася ще після прийняття в 1996 р. Конституції України. Так, відповідно до Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р., земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, а її суб'єктами можуть бути громадяни, юридичні особи, територіальні громади та держави (статті 78, 80). Між тим в ГК України збережено колективну форму власності (ст. 93).

2. Частина 2 закріплює рівність усіх суб'єктів права власності перед законом. Тут мається на увазі юридична, а не фактична рівність суб'єктів права власності, адже остання існує далеко не завжди. Наприклад, великі акціонерні товариства, безперечно, можуть мати значно більші фінансові можливості, ніж громадяни-підприємці, а відтак у них різні можливості щодо укладення договорів, придбання майна у власність, одержання доходів тощо.

Положення ч. 2 ЦК відповідає Конституції України, ст. 13 якої прямо передбачає, що всі суб'єкти права власності рівні перед законом. Це означає, що законодавство України не може надавати переваги тим чи іншим суб'єктам права власності в цивільних правовідносинах.