Мы ВКонтакте

Стаття 321. Непорушність права власності

1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

3. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

 

Коментар:

 

1. Норма про непорушність права власності стосується всіх її форм тоді як ст. 41 Конституції України передбачає непорушність лише права приватної власності. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.

2. Однак можуть виникати ситуації, в яких необхідне виправдане з юридичної точки зору коригування права власності, обсягу повноважень власника тощо. Частина 2 встановлює загальне правило, згідно з яким власник може бути позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наприклад, ст. 362 ЦК визначає, що "продавець частки у праві спільної часткової власності має право продати її стороннім особам лише за умови, що інші співвласники відмовляються від її придбання".

Позбавлення власника права власності можливе у випадках звернення стягнення на майно за його борговими зобов'язаннями, конфіскації майна як санкції за скоєні адміністративні правопорушення чи кримінальні злочини. Здійснюється припинення права власності в судовому порядку.

3. Частина 3 передбачає можливість припинення права власності шляхом примусового відчуження майна з мотивів суспільної необхідності за підставами і в порядку, встановленими законом, але лише за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості. Такі правові наслідки наступають, зокрема, у випадках викупу пам'яток історії та культури (ст. 352), викупу земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю (ст. 350), реквізиції (ст. 353). Однак в умовах воєнного або надзвичайного стану примусове відчуження майна здійснюється з наступним повним відшкодуванням його вартості.

4. В усіх зазначених випадках обмеження у праві власності, припинення права власності можливе лише за підставами та в порядку, встановленими актами, що мають статус закону, адже відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України. Щодо певної частини обмежень (обтяжень) нерухомого чи рухомого майна передбачена державна реєстрація відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".