Мы ВКонтакте

Стаття 332. Набуття права власності на перероблену річ

1. Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

2. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

3. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом.

4. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду.

5. Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.

 

Коментар:

 

1. Стаття закріплює такий спосіб виникнення права власності на річ, як специфікація. Цей спосіб набуття права власності охоплює переробку чужої речі, внаслідок чого створюється нова, або виготовлення нової речі з чужих матеріалів. Суб'єктами даного процесу є специфікатор (особа, яка переробляє річ) і власник матеріалу.

2. Для з'ясування змісту поняття переробки, яке зазначається у ст. 332 ЦК, потрібно також враховувати положення митного законодавства. Митний кодекс України у главі 38, присвяченій переробці товарів на митній території України, містить ст. 231 "Операції щодо переробки товарів". Стаття виходить із широкого поняття переробки. До переробки вона відносить "власне переробку товарів", "обробку товарів - монтаж, збирання, монтування та лагодження", "ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання", а також "використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються". Проте із такого широкого поняття переробки необхідно робити суттєве виключення. Не буде вважатися переробкою нанесення на поверхню об'єкта надписів, малюнків тощо.

3. ЦК визначає об'єкт переробки як річ та матеріали. Під матеріалом слід розуміти будь-яку рухому річ, за винятком нерухомості, поняття якої дано у ст. 181 ЦК (див. коментар до неї). Об'єкт, на який набувається право власності в результаті переробки, ст. 332 ЦК визначає як нову річ (див. коментар до ст. 331).

4. Однією з умов набуття права власності на річ у результаті переробки є правомірність здійснення переробки чужої речі (наприклад, специфікатор домовився із власником матеріалу). Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває права власності на нову річ і, крім цього, на неї покладається обов'язок відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

5. За загальним правилом право власності на рухому річ (ст. 181), яка створена шляхом переробки чужих матеріалів, набувається власником матеріалів за його бажанням. Це положення застосовується, якщо інше не передбачено договором або законом. ЦК не визначає, в який момент має бути укладений такий договір. Це залежить від розсуду власника матеріалу і специфікатора (особи, яка переробляє річ). Договір може бути укладений ними до початку переробки, в ході переробки чи після її здійснення. Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.

6. Частина 4 коментованої статті визначає умови, за наявності яких специфікатор може стати власником нової речі. По-перше, вартість переробки повинна істотно перевищувати вартість матеріалу, з якого виготовлено нову річ. По-друге, бажання специфікатора набути право власності на нову річ. Таким чином, специфікатор набуває право власності на нову річ тільки за наявності одночасно наступних умов: 1) добросовісність специфікатора; 2) вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу; 3) бажання специфікатора щодо набуття права власності на нову річ. Якщо специфікатор визнається власником речі, він зобов'язаний відшкодувати власнику матеріалу моральну шкоду (див. коментар до ст. 1167).

7. При визначенні вартості матеріалу й вартості переробки приймаються до уваги ціни, які існують у тому місці, де зобов'язання мало бути виконано в день добровільного задоволення боржником вимог кредитора, а якщо вимога добровільно задоволена не була - в день пред'явлення позову. Виходячи з обставин справи, суд може задовольнити вимоги про відшкодування вартості, беручи до уваги ціни, що існують у день винесення рішення.