Мы ВКонтакте

Стаття 390. Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння

1. Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

2. Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

3. Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

4. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

 

Коментар:

 

1. Утримуючи у своєму володінні майно, добросовісний або недобросовісний набувач можуть використовувати його та одержувати доходи. Кодекс встановлює умови, за яких власник має право крім витребування майна вимагати ще й повернення доходів, які набувач одержав від неправомірного використання майна.

Так, від недобросовісного набувача власник крім повернення речі має право вимагати ще й повернення всіх доходів, які він одержав або міг одержати від використання належного власнику майна за весь час, протягом якого такий набувач володів цим майном. Тим самим на недобросовісного набувача покладаються санкції за незаконне набуття у своє володіння майна.

2. На добросовісного набувача також покладається обов'язок з відшкодування всіх доходів, отриманих з того часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про незаконність свого володіння. Таким чином, добросовісний володілець має право залишити собі доходи, одержані в період добросовісного володіння.

3. У свою чергу як добросовісний, так і недобросовісний володілець мають право вимагати від власника відшкодування зроблених ним необхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи від майна, який визначається відповідно до п. 2 цієї статті.

Зазначений порядок розрахунків доходів і витрат між власником і незаконним володільцем певною мірою збігається з порядком розрахунків, передбаченим у ст. 1214 ЦК України, в якій зазначається, що особа, яка безпідставно одержала майно, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, які вона мала або повинна була мати з цього майна з того часу, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про безпідставність одержання майна, і з свого боку ця особа має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно з того часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У новому ЦК України введена норма про те, що особа, яка безпідставно набула майно, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Запропонований законодавцем принцип розрахунків щодо одержуваних доходів незаконним володільцем (безпідставним володільцем) є суперечливим і нелогічним, адже можливий висновок, що недобросовісний володілець має переваги перед добросовісним у терміні, за який відшкодовуються необхідні витрати. Так чи інакше, положення ЦК України про розрахунки між власником і незаконним володільцем вимагають уточнень.

В юридичній літературі вже зверталася увага на парадоксальність зазначених положень і пропонувалося передбачити в цивільному законодавстві норму про надання добросовісному володільцю права на одержання від власника відшкодування необхідних витрат на майно за весь час володіння якщо ці витрати перевищують одержані від цього майна доходи) (Цивільне право. - К., 1997. - Ч. 1. - С. 376.).

Однак укладачі нового ЦК України не визнали за можливе врахувати висловлені критичні зауваження і в ст. 392 майже у незмінній редакції відтворили правила ст. 148 ЦК УРСР.

При визначенні змісту поняття "необхідні витрати" можна використовувати положення Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 2 квітня 1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності", яка відносить до необхідних витрат "тільки ті, які необхідні для забезпечення нормального стану та зберігання майна з урахуванням його зношеності".

4. Добросовісний володілець має право також залишити за собою зроблені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені без пошкодження речі, а якщо це неможливо, добросовісний володілець має право вимагати відшкодування здійснених на поліпшення витрат, але не більше розміру збільшення вартості речі. Отже, недобросовісний володілець взагалі не має права вимагати від власника повернення віддільних від речі поліпшень та відшкодування вартості невіддільних поліпшень. Тим самим законодавець надає переваги в захисті власнику, оскільки недобросовісному володільцю було відомо про незаконність свого володіння.