Мы ВКонтакте

Стаття 416. Припинення права користування земельною ділянкою для забудови

1. Право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку права користування;

3) відмови землекористувача від права користування;

4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

2. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

 

Коментар:

 

У коментованій статті закріплені юридичні підстави припинення прав користування чужою земельною ділянкою для забудови Перелік таких підстав не є вичерпним.

Згідно п. 1 цієї статті ЦКУ, поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача є однією з підстав припинення права користування чужою земельною ділянкою та відповідно припинення дії договору суперфіцію. Це означає, що ЦКУ допускає можливість придбання землекористувачем земельної ділянки, яка використовується ним для забудови на підставі договору суперфіцію, у власність за договором купівлі-продажу чи шляхом укладення інших правочинів між власником земельної ділянки і землекористувачем.

Підставою для припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови є також сплив строку, на який було надано таке право за договором емфітевзису.

За ЦКУ землекористувач, який використовує чужу земельну ділянку на умовах договору суперфіцію чи інших право чинів, має право добровільно відмовитися від права користування такою ділянкою. Оскільки у законі не передбачено механізм реалізації права на відмову від використання земельної ділянки у цих відносинах, тому порядок добровільної відмови від права користування чужою земельною ділянкою має бути передбачений у договорі емфітевзису, а бо ж у окремій угоді про добровільну відмову від права користування чужою земельною ділянкою для забудови.

Однією з підстав припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови ЦКУ визначає як невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Це означає, що особа, яка набула право користування чужою земельною ділянкою не приступила у вказаний строк до її освоєння за цільовим призначенням, тобто не розпочала забудову земельної ділянки. При цьому закон не вказує про те, чи зобов'язаний землекористувач здати в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт після спливу трьох років, чи він може й довше здійснювати будівництво. Тому вбачається за доцільне у договорах суперфіцію передбачати строки завершення будівництва об'єкта та здачі його в експлуатацію як одну з істотних умов договору.

За рішенням суду право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути припинено й у інших випадках, передбачених законом. Так, наприклад, в разі примусового викупу земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності таке право користування чужою земельною ділянкою може бути припинено за рішенням суду.