Мы ВКонтакте

Стаття 484. Права суб'єктів права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію

1. Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана.

2. Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі.

 

Коментар:

 

Коментована стаття розкриває суб'єктивні права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію автора та особи, яка визнала пропозицію раціоналізаторською. Усі суб'єктивні права, які у цій статті названі, є майновими правами інтелектуальної власності. Проте цими правами зміст права на раціоналізаторську пропозицію не вичерпується.

На авторів раціоналізаторських пропозицій поширюються положення Глави 35 ЦК України "Загальні положення про право інтелектуальної власності" щодо особистих немайнових прав інтелектуальної власності. Авторові раціоналізаторської пропозиції належить право авторства, тобто право на визнання творцем раціоналізаторської пропозиції.

Право авторства на раціоналізаторську пропозицію визнається за фізичними особами, творчою працею яких створено раціоналізаторську пропозицію. Право авторства на раціоналізаторську пропозицію, створену спільною творчою працею двох і більше фізичних осіб, належить їм спільно як співавторам. Право авторства є невідчужуваним особистим немайновим правом. Авторство на раціоналізаторську пропозицію охороняється безстроково. Спори про авторство (співавторство) на раціоналізаторську пропозицію розглядаються у судовому порядку.

Авторові раціоналізаторської пропозиції належить право подати її будь-якому підприємству, діяльності якого ця пропозиція стосується.

Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від особи, якій ця пропозиція подана. Право автора раціоналізаторської пропозиції на заохочення традиційно розглядається як майнове право. Проте за змістом ст. 484 ЦК України заохочення авторові раціоналізаторської пропозиції не обов'язково має бути майновим. Єдина вимога до заохочення, застосовуваного до автора раціоналізаторської пропозиції, є вимога про добросовісність такого заохочення.

Домінування майнового аспекту в праві автора раціоналізаторської пропозиції на заохочення обумовлене відповідним підходом, закладеним у вищезгадане Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, що затверджене Указом Президента України N 479/92 від 18.09.92 р. Це право в названому Положенні навіть іменується правом на винагороду, а не правом на заохочення.

В разі, якщо раціоналізаторська пропозиція створена у співавторстві, право на винагороду належить співавторам. Порядок користування правами на раціоналізаторську пропозицію, створену у співавторстві, визначається угодою між ними.

Право на винагороду має автор (співавтори) раціоналізаторської пропозиції протягом двох років від дати початку її використання на підприємстві, яке видало автору свідоцтво на цю раціоналізаторську пропозицію.

Розмір винагороди визначається умовами договору між автором і підприємством і не може бути менше: 10 відсотків доходу, одержуваного щорічно підприємством від використання раціоналізаторської пропозиції; 2 відсотків від частки собівартості продукції (робіт і послуг), що припадає на раціоналізаторську пропозицію, корисний ефект від якої не впливає на одержання доходу.

Винагорода сплачується автору відповідно до договору, але не пізніше 3 місяців після закінчення кожного року використання раціоналізаторської пропозиції. Винагорода автору (співавторам) виплачується у відповідності до законодавства України.

Договір між автором (співавторами) та підприємством про розмір винагороди та строки її виплати (щоквартально, щомісячно тощо) укладається у довільній формі одночасно з визнанням пропозиції раціоналізаторською та прийняттям її до використання, підписується автором (співавторами) та керівником підприємства і завіряється печаткою підприємства.

Винагорода, сплачена автору (співавторам) раціоналізаторської пропозиції, не підлягає стягненню у разі припинення використання самої раціоналізаторської пропозиції.

Особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі. Право на використання раціоналізаторської пропозиції юридична особа набуває лише за умови визнання отриманої пропозиції раціоналізаторською. Таке визнання має бути виражене у відповідному рішенні компетентного органу чи посадової особи підприємства і оформлене виданим авторові свідоцтвом на раціоналізаторську пропозицію.

Факт використання раціоналізаторської пропозиції підтверджується актом за формою N ІВ-6 "Акт про використання об'єкта права інтелектуальної власності", затвердженою наказом Держкомстату України від 10.08.2004 N 469.

При наявності ефективності від використання раціоналізаторської пропозиції здійснюється розрахунок доходу (прибутку). У випадку одержання іншого позитивного ефекту від використання раціоналізаторської пропозиції (покращання якості, екологічних характеристик тощо), що засвідчується у відповідному документі, здійснюється його оцінка. В обох випадках враховуються умови договору між автором (співавторами) та підприємством.

Фіксування факту використання раціоналізаторської пропозиції має в умовах існуючого законодавчого регулювання відповідної сфери суспільних відносин істотне значення. Адже саме з фактом використання пропозиції та з розмірами доходу від її використання пов'язується право автора на винагороду. Проте такий спосіб вирішення питання є застарілим та не узгоджується з сучасним цивільно-правовим регулюванням відносин у сфері раціоналізаторства.

ЦК України, на відміну від Тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні (Указ Президента України N 479/92 від 18.09.92 р.), пов'язує право автора на заохочення виключно з фактом визнання пропозиції раціоналізаторською і не ставить його у залежність від фактичного використання пропозиції у виробничій діяльності підприємства. Постановка права автора на винагороду в залежність від використання пропозиції підприємством істотно послаблює гарантованість і захищеність суб'єктивних прав автора раціоналізаторської пропозиції. В разі звернення до суду з позовом про захист порушеного права на винагороду автор в сучасних умовах має довести і факт використання його пропозиції, і розмір доходів або інший позитивний ефект від використання пропозиції, що зробити дуже важко.

Прив'язка права автора на добросовісне заохочення до факту визнання пропозиції покращує захищеність автора, оскільки автор володіє свідоцтвом на раціоналізаторську пропозицію, яке підтверджує визнання пропозиції, що спрощує для автора процес доказування в суді на випадок виникнення спору. Доречно нагадати також, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами, що випливають, в т. ч., з права на раціоналізаторські пропозиції1.

____________

1 Додатково див.: Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 14.02.2007 р. N 01-8/78 "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок та прав на раціоналізаторську пропозицію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)".