Мы ВКонтакте

Стаття 506. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю

1. Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

1) право на використання комерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

 

Коментар:

 

Термін "право на комерційну таємницю" можна розглядати в двох значеннях: об'єктивному та суб'єктивному. В об'єктивному розумінні право на комерційну таємницю складає система забезпечених примусовою силою держави правових норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються з приводу комерційної таємниці.

Правами на комерційну таємницю в суб'єктивному розумінні є сукупність встановлених законом правомочностей особи щодо належної їй комерційної таємниці, а саме: право на використання комерційної таємниці, виключне право дозволяти її використання іншим особам, виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці. Ці права на комерційну таємницю є майновими, абсолютними і їх здійснення базується на засадах диспозитивності, що свідчить про їх цивільно-правову природу. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю виникати не можуть. Права на комерційну таємницю в Україні прирівняні до прав промислової власності (а саме - до прав на захист від недобросовісної конкуренції), хоча в класичному розумінні вони такими не є.

Правом на використання комерційної таємниці є визначена законодавством правомочність особи вчиняти з інформацією, яка становить комерційну таємницю, дії, направлені на отримання вигод від її комерційної цінності. Право на використання комерційної таємниці може здійснюватись у дозвільній (позитивній) формі і у формі заборони (негативній). У таких формах використання комерційної таємниці як застосування її у виробництві, виконання на її основі науково-дослідних робіт, цілеспрямоване утримання від практичного застосування інформації тощо втілюється дозвільна (позитивна) сторона права на використання комерційної таємниці. Заборонну (негативну) сторону права на використання комерційної таємниці становить правова можливість особи забороняти використання відомостей, що належать до комерційної таємниці, всім третім особам, коли таке використання здійснюється без належних правових підстав.

Право на використання комерційної таємниці не є виключним, оскільки воно в Україні може належати не тільки первісному та похідним володільцям конфіденційної інформації, а й у передбачених законом випадках (ч. 3 ст. 162 ГК України) - іншим особам, які самостійно і добросовісно одержали інформацію, аналогічну тій, що вже є комерційною таємницею.

Виключне право дозволяти використання комерційної таємниці становить передбачену законом можливість надавати іншим особам змогу правомірно використовувати комерційну таємницю в їх інтересах чи в інтересах третіх осіб. Сфера здійснення права дозволяти використання комерційної таємниці є обмеженою за колом осіб. Зокрема, не потрібен дозвіл на використання комерційної таємниці особі, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, і у зв'язку з цим в силу закону має право використовувати таку інформацію на свій розсуд (ч. 3 ст. 162 ГК України). Правовими формами здійснення права дозволяти використання комерційної таємниці є правочини. Здійснення виключного права дозволяти використання комерційної таємниці може відбуватись двома способами: 1) надання уповноваженою особою власне дозволу, що зумовлює виникнення в іншої особи права на використання комерційної таємниці або 2) передання права на використання комерційної таємниці. Комерційна таємниця як оборотоздатний об'єкт цивільних прав бере участь в цивільному обороті у формі обігу майнових прав на неї.

Дозвіл на використання комерційної таємниці може бути оформлений ліцензійним договором, договором комерційної концесії та іншими видами договорів, включаючи непоіменовані договори, а також ліцензією на використання комерційної таємниці. Ліцензія на використання комерційної таємниці може бути виключною, одиничною, невиключною, залежною, а також іншого виду, що не суперечить закону, крім примусової та відкритої.

Виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці - це встановлена чинним законодавством можливість управомоченої особи вживати превентивних заходів, спрямованих на недопущення порушень режиму конфіденційності комерційної таємниці та, відповідно, прав особи на комерційну таємницю. Це право є регулятивним і одночасно виступає обов'язком уповноваженої особи, невиконання якого може призвести до припинення правової охорони комерційної таємниці.

Право перешкоджати неправомірному використанню комерційної таємниці є складовою змісту права на використання комерційної таємниці і не утворює самостійного суб'єктивного права, не дивлячись, навіть, на те, що в п. 3 ч. 1 ст. 506 ЦК України воно згадується окремо.

Суб'єктом права на комерційну таємницю є учасник цивільних відносин, який потенційно може набувати права щодо комерційної таємниці. Обмеження кола суб'єктів права на комерційну таємницю лише суб'єктами господарювання або, навіть, підприємництва, не має достатнього економіко-правового обґрунтування. Такими суб'єктами можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, названі у ст. 2 ЦК України, а саме: фізичні та юридичні особи, держава Україна, АР Крим, територіальні громади іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи в Україні рівні в правах на комерційну таємницю з національними суб'єктами таких прав.

Право на комерційну таємницю може належати лише тій особі, яка своїм волевиявленням засвідчила намір утримувати певні комерційно цінні відомості в режимі конфіденційності та вжила адекватних дій щодо збереження такого стану невідомості інформації. Не можуть належати права на комерційну таємницю особі, яка неправомірно визначила інформацію комерційною таємницею, наприклад, включила до її складу відомості, які не можуть становити комерційну таємницю відповідно до закону, не володіють необхідними ознаками конфіденційності чи комерційної цінності, або відомості, якими така особа заволоділа протиправно. В особи, яка не вчиняла жодних дій, спрямованих на забезпечення охорони конфіденційності комерційної таємниці, право на неї не виникає.