Мы ВКонтакте

Стаття 556. Права поручителя, який виконав зобов'язання

1. Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

2. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

3. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

 

Коментар:

 

1. У ст. 556 ЦКУ передбачено правовий механізм перекладення на боржника матеріальних витрат поручителя, понесених ним у зв'язку із виконанням договору поруки.

Протягом тривалого періоду часу наявність у поручителя, що виконав зобов'язання за боржника, права на відшкодування його майнових витрат здійснювалося за допомогою юридичної конструкції зворотньої вимоги (регресу). Системний аналіз норм ЦК України дозволяє стверджувати, що в сучасних умовах законодавець в аналогічних цілях використовує інститут суброгації (див. ст. ст. 512 та 528 ЦКУ з коментарем), про що свідчить чітке визначення у п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України серед підстав заміни кредитора у зобов'язанні юридичного факту виконання обов'язку боржника поручителем та використання формулювання "перехід прав кредитора" у ч. 2 ст. 556 ЦК України.

2. Вирішення вказаного питання на користь суброгації принципово впливає на ряд юридичних наслідків:

а) можливість застосування загальних правил стосовно заміни кредитора у зобов'язанні, сформульованих у ст. ст. 514, 516 - 519 ЦКУ.

Ґрунтуючись на положеннях ст. 514 ЦК України, слід зауважити, що до поручителя переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ст. 519 ЦК України первісний кредитор (кредитор за основним зобов'язанням) не втрачає правового зв'язку з боржником: він залишається відповідальним перед поручителем (новим кредитором) за недійсність переданої йому вимоги.

При суброгації в силу ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги поручителя як правонаступника кредитора (на відміну від кредитора - регредієнта), заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про його заміну. А якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги поручителя заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання. Права аналогічного змісту надані боржнику також ст. 555 ЦКУ;

б) згідно із ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу строку позовної давності, тоді як на підставі ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, в тому числі поручителем.

3. У порядку суброгації до поручителя переходять: 1) права кредитора, що випливають із основного зобов'язання; 2) права, що забезпечували виконання основного зобов'язання, до яких можна віднести неустойку, заставу, притримання, завдаток (у формі рухомого майна), поруку (якщо основне зобов'язання було забезпечене кількома поручителями) і гарантію (якщо в самій гарантії передбачено, що право вимоги кредитора (бенефіціара) до гаранта може передаватися іншим особам).

Крім прав, які отримує поручитель в порядку суброгації, за ним слід визнати самостійні права, що ґрунтуються на загальних положеннях цивільного законодавства: 1) право на отримання процентів за користування чужими грошовими коштами на суму, виплачену кредиторові (при забезпеченні грошових зобов'язань); 2) право на відшкодування збитків (шкоди) та/або стягнення неустойки.

За умовами договору про відкриття та обслуговування картрахунку К. було встановлено кредитний ліміт у вигляді поновлюваної кредитної лінії на пластикову картку в розмірі 33500 дол. США. Оскільки до 31 липня 2001 року К. зобов'язань перед комерційним банком не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом та відсотками за ним у сумі 90000 грн., на виконання договору поруки 1 серпня 2001 року акціонерне товариство погасило зазначену заборгованість К. перед комерційним банком. У січні 2002 року акціонерне товариство звернулося з позовом до К. про стягнення на його користь 180600 грн. в рахунок заборгованості, що виникла внаслідок невиконання К. умов договору позики перед комерційним банком та виконання замість нього цих зобов'язань за договором поруки, в тому числі 14000 грн. штрафних санкцій та 75155 грн. - пені за кожен день прострочення платежу, починаючи з 1 серпня 2001 року.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Полтавської обл., позов задоволено повністю. Скасовуючи вказані рішення, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України цілком обґрунтовано зазначила, що суди першої та другої інстанцій правомірно виходили з того, що поручитель, який виконав зобов'язання боржника згідно із нормами цивільного законодавства набуває всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню. Проте суди не врахували, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя в разі виконання ним зобов'язання, повинен відповідати обсягу задоволених поручителем вимог кредитора за основним зобов'язанням. Місцевий же суд, стягуючи з боржника на користь поручителя, крім сум основного боргу, ще й штрафні санкції і пеню, фактично стягнув з К. суму збитків, заподіяних позивачу, однак такі правовідносини підпадають під дію загальних положень ЦК України про цивільно-правову відповідальність і потребують доведення позивачем1.

____________

1 Архів Верховного Суду України за 2004 рік. Справа N 06-1440кс03.

4. Спеціальний порядок передачі прав від кредитора до поручителя у ЦК України не передбачений, з чого можна зробити висновок про їх автоматичний перехід від кредитора до поручителя в момент виконання останнім обов'язку боржника. Іншими словами, підставою переходу прав кредитора до поручителя виступає не угода про уступку права вимоги, а такий юридичний факт, як виконання зобов'язання за боржника, з яким закон пов'язує перехід прав кредитора до третьої особи.

5. З метою реалізації права на звернення до боржника поручитель наділяється ч. 1 ст. 556 ЦКУ правом вимагати від кредитора вручення йому документів, які підтверджують цей обов'язок боржника. В окремих випадках доцільним слід визнати застосування ст. 517 ЦК України, а саме: в частині встановлення поряд із обов'язком первісного кредитора передати поручителю документи, які засвідчують права, що передаються, (такий обов'язок покладено на кредитора спеціальною нормою ч. 1 ст. 556 ЦК України), також обов'язку надання інформації, яка є необхідною для реалізації цих прав. Це положення є особливо важливим з огляду на те, що боржник має право не здійснювати виконання на вимогу поручителя до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав за основним зобов'язанням.

6. Питанню про наслідки виконання зобов'язання боржника одним із співпоручителів законодавець приділив увагу у ч. 3 ст. 556 ЦК України, згідно з якою до кожного із кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним. Однак, як свідчить її ґрунтовний аналіз, вказана норма стосується лише випадків часткової співпоруки із дольовою (частковою) відповідальністю співпоручителів (про види співпоруки див. ст. 554 ЦКУ та коментар до неї). Вказана норма не може бути застосована у випадку, коли кожен із співпоручителів поручився за виконання зобов'язання боржника у повному обсязі солідарно чи субсидіарно, а зобов'язання боржника в повному обсязі виконав один з них і в порядку суброгації отримав права кредитора. При відповіді на питання про те, до кого може пред'являти позов такий співпоручитель (новий кредитор) - до боржника чи до решти співпоручителів - необхідно керуватися ст. 543 ЦКУ. Це означає, що співпоручитель, що виконав зобов'язання боржника в повному обсязі має право звернутися з вимогою як до боржника, так і до будь-кого із інших співпоручителів, причому як до усіх разом, так і до кожного з них окремо, як в повному обсязі, так і частково.