Мы ВКонтакте

Стаття 561. Строк дії гарантії

1. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана.

2. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

3. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

 

Коментар:

 

1. Згідно із ЦКУ гарантія є строковим зобов'язанням. Законодавець не передбачає можливості видачі безстрокової гарантії. Строк дії гарантії повинен бути вказаний в гарантії і є її істотною умовою. За відсутності умови про строк гарантійне зобов'язання вважається таким, що не виникло.

Вказаний строк є преклюзивним (припиняючим). З його припиненням припиняється обов'язок гаранта виплатити визначену в гарантії суму і, відповідно, кореспондуюче йому право бенефіціара заявляти грошову вимогу гаранту. Незалежно від причин пропуску строку він не може бути зупинений, не може перериватися чи бути поновлений судом.

В межах вказаного строку бенефіціар повинен звернутися до гаранта з простою письмовою вимогою, яка повинна бути оформлена у відповідності до ч. 2 ст. 563 ЦКУ. Крім того, до закінчення строку дії гарантії гаранту повинні бути надані також всі документи, вказані в гарантійному листі і необхідні для пред'явлення платіжної вимоги.

2. Ч. 2 ст. 561 ЦКУ встановлює момент набуття чинності гарантійного зобов'язання. За загальним правилом гарантія вважається чинною з дня її видачі. Датою видачі гарантії згідно із п. 5 глави 2 розділу 2 постанови НБУ від 15.12.2004 р. N 639 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах" вважається день надіслання бенефіціару повідомлення із зазначенням умов гарантії або дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надіслання гарантії поштовим зв'язком, або день передання її представнику бенефіціара або принципала для подальшого вручення бенефіціару.

В гарантії може бути передбачено більш пізній термін набуття нею чинності порівняно із днем видачі. Наприклад, в гарантії можна зазначити, що вона набуває чинності з певної дати, зі спливом певного строку або з настанням певних обставин (укладення договору, надання документів, що підтверджують платоспроможність принципала тощо). При забезпеченні майбутніх зобов'язань, коли гарантійний лист видається до укладення основного договору, гарантія набуває чинності в момент виникнення основного зобов'язання.

3. Особливістю гарантії у відповідності до ч. 3 ст. 561 ЦКУ є її безвідкличність. Це означає, що гарант в односторонньому порядку не може змінити або відмовитися від своїх гарантійних зобов'язань. Це положення цілком узгоджується із загальним правилом, передбаченим ст. 525 ЦКУ, згідно з яким одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Водночас, норма ч. 3 ст. 561 ЦКУ є спеціальною по відношенні до ч. 1 ст. 214 ЦКУ, якою визначено, що особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом.

Коментована норма є диспозитивною, тобто в самій гарантії може бути передбачено право гаранта відкликати гарантію за певних умов.

Таким чином, гарантія може бути відкличною або безвідкличною. Якщо в тексті гарантії вказано, що вона є відкличною, гарант має право у будь-який час відкликати її. Відповідно, відсутність будь-яких вказівок про характер гарантії означає, що вона є безвідкличною.

Відклична гарантія може бути у будь-який час змінена або анульована гарантом. Право гаранта на відкликання гарантії не є безумовним. Інакше це могло б призводити до зловживань з його сторони. В договорі про надання гарантії та у самій гарантії повинні чітко визначатися умови, за наявності яких гарант має право відкликати гарантію. Наприклад, у разі припинення (зміни) або визнання недійсним основного зобов'язання, на забезпечення якого видана гарантія; відмови кредитора від прийняття належного виконання, запропонованого боржником; неплатоспроможності принципала тощо.

У відкличній гарантії доцільно визначати юридичні наслідки відкликання гарантії. За загальним правилом, з моменту відкликання гарантії зобов'язання гаранта припиняється. Сторони можуть обумовити і інші наслідки відкликання гарантії. Наприклад, право принципала на зменшення розміру оплати за видачу гарантії, сплату відступного на користь бенефіціара тощо.

Слід зазначити, що гарантія може бути відкликана лише протягом строку, на який вона видана. Після закінчення цього строку гарантія припиняється (див. ст. 568 ЦКУ з коментарем). Крім того, гарант має право змінити або анулювати відкличну гарантію лише до моменту одержання грошової вимоги бенефіціара, яка пред'явлена у відповідності до ч. 1 - 3 ст. 563 ЦКУ.

Відмова гаранта від гарантійних зобов'язань підлягає належному правовому оформленню. Оскільки ЦКУ не містить спеціальних правил з цього приводу, необхідно застосовувати загальну норму ч. 3 ст. 214 ЦКУ, згідно з якою відмова від правочину вчиняється у тій самій формі, в якій було вчинено правочин. Таким чином, виходячи із ст. 547 ЦКУ, варто зазначити, що правочин, спрямований на відкликання гарантії, вчиняється у простій письмовій формі. Гарант, прийнявши рішення про відкликання гарантії, повинен повідомити про це бенефіціара та принципала.