Мы ВКонтакте

Стаття 588. Наступна застава

1. Наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом.

2. Наступна застава майна не припиняє право застави попереднього заставодержателя.

3. Перший заставодержатель має переважне право перед наступними заставодержателями на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги наступних заставодержателів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті.

4. Якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та застав, які зареєстровані пізніше.

5. Заставодавець незареєстрованої застави зобов'язаний надати кожному із заставодержателів інформацію про всі попередні застави майна в обсязі, встановленому статтею 584 цього Кодексу. Заставодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, що виникли у будь-кого із заставодержателів внаслідок невиконання ним цього обов'язку.

 

Коментар:

 

1. Стаття 588 ЦК регулює правовідносини, пов'язані з передачею у заставу вже заставленого майна (перезастава). Суб'єктивне право заставодавця на перезаставу існує, якщо це не заборонено попереднім договором застави або законом (ч. 1 ст. 588 ЦК, ч. 1 ст. 18 Закону "Про заставу"). Виняток з наведеного правила, встановлений законом, випливає з аналізу ч. 2 ст. 10 Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Згідно зазначеної норми у разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна. Таким чином, якщо у договорі застави рухомого майна навіть і була заборона щодо передачі даного майна в наступну заставу, остання не є чинною і не унеможливлює перезаставу, якщо відомості про обтяження майна заставою не були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Принципово інші положення щодо можливості перезастави встановлені Законом "Про іпотеку". Предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором (ч. 1 ст. 13 Закону "Про іпотеку"). Іншими словами, на відміну від загальних положень про перезастав у ч. 1 ст. 588 ЦК, ч. 1 ст. 18 Закону "Про заставу", відповідно до яких встановлена презумпція існування у заставодавця права перезастави, іпотечне законодавство виходить з протилежного принципу: передання майна у наступну іпотеку за загальним правилом допускається за згодою усіх попередніх іпотекодержателів, якщо тільки інше правило не встановлено попереднім договором іпотеки.

2. Укладення договору застави щодо майна, яке вже заставлене, жодним чином не зачіпає прав попередніх заставодержателів, не впливає на чинність попередніх договорів застави і, як правило, не тягне за собою зміну правила про переважність прав попередніх заставодержателів на одержання задоволення за рахунок заставленого майна. Останнє правило полягає в тому, що вимоги кожного наступного заставодержателя задовольняються за рахунок предмета застави після повного задоволення вимог попереднього заставодержателя.

 

Виняток з наведеного правила обумовлений намаганням законодавця сприяти державній реєстрації обтяжень рухомого майна заставою. Незважаючи на необов'язковість державної реєстрації застави рухомого майна (ч. 3 ст. 577 ЦК) і на те, що з нею не пов'язується момент виникнення права застави (ст. 585 ЦК), моментом державної реєстрації обтяжень рухомого майна заставою обумовлюється виникнення пріоритетного права на задоволення вимог у заставодержателя при перезаставі (ч. 3 ст. 12 Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"). За ч. 1 ст. 14 Закону, якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Оскільки у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна визначається не тільки дата, але й час внесення відомостей про обтяження (пункт 11 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна" від 5 липня 2004 р. N 830), пріоритет застави рухомого майна, зареєстрованої в один і той самий день, визначається за моментом реєстрації.

Таким чином, при заставі рухомого майна переважне право на задоволення вимог із заставленого майна має не той заставодержатель, право застави якого виникло раніше, а той, який раніше зареєстрував обтяження рухомого майна заставою у Державному реєстрі.

Аналіз іпотечного законодавства дозволяє стверджувати про необхідність застосування правила, аналогічного закладеному у ч. 4 ст. 588 ЦК. Пріоритет прав іпотекодержателя пов'язується з моментом державної реєстрації іпотеки (ч. 6 ст. 3 Закону "Про іпотеку"). Тому у разі передачі в іпотеку майна, яке вже є предметом договору іпотеки, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог попереднього згідно з пріоритетом та розміром цих вимог (ч. 6 ст. 13 Закону "Про іпотеку").

3. Частина п'ята коментованої статті встановлює обов'язок заставодавця незареєстрованої застави про інформувати кожного заставодержателя про всі попередні застави, тобто повідомити їх про суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, надати інформацію щодо предмета застави та інших істотних умов договору застави (ст. 584 ЦК). При невиконанні заставодавцем зазначеного обов'язку у відповідного заставодержателя виникає право вимагати від нього відшкодування збитків. Схожа норма міститься і у Законі "Про заставу" (ч. 4 ст. 18).

Вказаний обов'язок покладений законом лише на заставодавця зареєстрованої застави. Відповідно, якщо обтяження рухомого майна заставою не зареєстроване, потенційний заставодержатель має самостійно звернутись до Державного реєстру обтяжень рухомого майна з відповідним запитом. Обов'язок повідомити кожного заставодержателя про попередні застави може бути покладений на заставодавця незареєстрованої застави договором.