Мы ВКонтакте

Стаття 602. Недопустимість зарахування зустрічних вимог

1. Не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

 

Коментар:

 

Коментована стаття визначає невичерпний перелік вимог, зарахування яких не допускається. Обмеження зарахування, як правило, пов'язані із особистим характером вимог або із їх призначенням та метою.

Крім того, припинятися зарахуванням може тільки зобов'язання, забезпечене судовим захистом, отже, не дозволяється зараховувати вимоги, по яких сплили строки позовної давності. Разом з тим, в разі прийняття судом рішення про поновлення строку позовної давності, право на зарахування вимоги також поновлюється.

Зарахування однорідних зустрічних вимог не дозволяється також в інших випадках, встановлених договором або законом. Так, наприклад, зарахування однорідних зустрічних вимог не допускається між особами, якщо щодо однієї із них порушена справа про банкрутство та відкрита ліквідаційна процедура. Верховний суд України зазначає, що "відповідно до статті 30 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону. Разом із тим, вимоги Закону про банкрутство не допускають під час провадження в справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника" (постанова Верховного Суду України від 11.04.2006 р. N 4/797-7/73). Разом з тим, якщо зарахування відбувається на стадії затвердження реєстру кредиторів, це вважається судом допустимим (постанова Верховного Суду України від 29.03.2005 р. N 5/1436/536).

Частина 2 ст. 144 ЦКУ не дозволяє звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, в тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Сторони також є вільними у встановленні в договорі умови про недопустимість зарахування вимог, що випливають із такого договору.