Мы ВКонтакте

Стаття 27(1). Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи

1. Під час розгляду справи, крім прав та обов'язків, визначених статтею 27 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права:

безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки;

отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд;

здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

2. Суд роз'яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника, у разі якщо цього потребують інтереси цієї особи і за віком та станом здоров'я вона може усвідомити їх значення.

3. Суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 271 Цивільного процесуального кодексу України

1. Коментована стаття спрямована на забезпечення захисту дітей. Малолітньою є фізична особа до досягнення 14 років. Неповнолітньою є фізична особа, що не досягла 18 років. Статус неповнолітньої особи не змінюється, якщо настають обставини, з якими закон пов'язує виникнення повної цивільної дієздатності у неповнолітньої особи.

Малолітні та неповнолітні особи мають додаткові процесуальні права, зазначені у цій статті, якщо є особами, які беруть участь у справі.

2. Відповідно до ст. 12 Конвенції про права дитини від 20.11.89 р. Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Право безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки має на меті створення умов, за яких суд може вислухати і врахувати думку дитини під час вирішення справи.

Зазначену норму слід розуміти так, що суд зобов'язаний надати можливість дитині виступити в судовому засіданні, якщо вона цього бажає. Це право дитини не залежить від її віку. Водночас не вирішено, як саме суд може дізнатися, що дитина бажає висловити свою думку. Про це може заявити сама дитина, її представник, представник органу опіки та піклування, адміністрація за місцем навчання чи перебування дитини, представники громадськості. Вважаємо, що в усіх випадках, коли суд отримав інформацію про бажання дитини висловити свою думку у справі, суд повинен забезпечити таке право.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 р. під час вчинення дій, пов'язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

3. Право отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд реалізується не безпосередньо дитиною, а через представника. Відтак, зазначена інформація (про час та місце судового розгляду, про прийняте рішення, про рух справи тощо) надається не безпосередньо дитині, а її представнику.

Право здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, не є правом лише дитини. Такі права мають і інші особи, які беруть участь у справі.

4. Право висловити свою думку дитина реалізує в судовому засіданні. Перед поясненнями дитини суд роз'яснює її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника. Фактично суд повинен пояснити дитині, якщо вона це розуміє, суть спору та позицію, яку висловлюють її представники, щоб з'ясувати, чи підтримує дитина дії представників, а також чи відповідають вони інтересам дитини, як вона їх сама розуміє.