Мы ВКонтакте

Стаття 43. Призначення або заміна законного представника судом

1. У разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законного представника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у справі як законних представників.

2. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня чи неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має законного представника, суд ухвалою встановлює над нею відповідно опіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування, призначає опікуна або піклувальника та залучає їх до участі у справі як законних представників.

3. У разі якщо законний представник не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд за поданням органу опіки та піклування замінює законного представника.

4. Суд може призначити або замінити законного представника за клопотанням малолітньої або неповнолітньої особи, якщо це відповідає її інтересам.

5. Звільнення опікуна чи піклувальника в разі, якщо їх призначив суд, і призначення ними інших осіб здійснюються в порядку, встановленому частиною другою статті 241 цього Кодексу.

 

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 43 Цивільного процесуального кодексу України

1. Законний представник повинен брати участь в процесі на захист інтересів підопічного.

Може виникнути ситуація, коли під час розгляду цивільної справи суд виявить, що сторона або третя особа визнана недієздатною або обмежена у цивільній дієздатності, але у неї немає законного представника. У такому разі до участі у справі залучається орган опіки та піклування, який визначає кандидатуру опікуна (піклувальника) у своєму поданні, а суд постановляє ухвалу про призначення опікуном (піклувальником) і залучає відповідну особу до участі у справі як законного представника.

Під час залучення особи, призначеної піклувальником, потрібно враховувати положення ч. 2 ст. 29 цього Кодексу.

2. Частина 2 коментованої статті присвячена вирішенню питання при виявленні під час розгляду цивільної справи відсутності законного представника у малолітньої чи неповнолітньої особи, позбавленої батьківського піклування.

Орган опіки та піклування має визначити кандидатуру опікуна (піклувальника) і надати суду відповідне подання. А суд, в свою чергу, повинен: встановити над дитиною опіку (піклування); призначити їй опікуна (піклувальника); залучити опікуна (піклувальника) до участі у справі як законного представника малолітньої чи неповнолітньої особи. Також при залученні піклувальника неповнолітньої особи слід пам'ятати про норму, закріплену у ч. 2 ст. 29 цього Кодексу.

3. Суд повинен замінити законного представника, якщо той не має права представляти інтереси свого підопічного з підстав, встановлених законом. Кандидатура нового представника визначається за поданням органу опіки та піклування.

Із змісту коментованої статті випливає, що положення, закріплене її ч. 3, стосується лише законних представників фізичних осіб, визнаних недієздатними або обмежених у цивільній дієздатності, малолітніх і неповнолітніх осіб.

Згідно ч. 2 ст. 155 СК батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Отже, якщо діяння батьків (усиновлювачів) суперечать інтересам дитини, вбачається, можна порушувати питання про можливість здійснення ними законного представництва при розгляді певної цивільної справи.

Якщо під час розгляду справи виникнуть питання про необхідність призначення або заміни законного представника на підставах, визначених частинами 1 - 3 коментованої статті, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до залучення до участі у ній призначеного законного представника (п. 5 ч. 1 ст. 201, п. 1 ч. 1 ст. 203 ЦПК).

4. Якщо опікун (піклувальник) був призначений судом, він звільняється від своїх повноважень у судовому порядку. На його місце суд повинен призначити нового опікуна (піклувальника) за поданням органу опіки та піклування.

Суд звільняє особу від повноважень опікуна (піклувальника) за її заявою. Звільнити піклувальника від його повноважень суд може і за заявою особи, над якою встановлено піклування.

За заявою органу опіки та піклування суд має право звільнити особу від виконання нею обов'язків опікуна або піклувальника у разі: невиконання нею своїх обов'язків; порушення прав підопічного; поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту (ст. 45 ЦК, ч. 2 ст. 241 ЦПК).

Особа може бути звільнена від обов'язків опікуна або піклувальника дитини також тоді, коли між нею та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню опіки, піклування (ст. 251 СК). Заява про звільнення опікуна (піклувальника) від виконання покладених на нього обов'язків розглядається у місячний строк. При цьому особа має продовжити виконання повноважень опікуна (піклувальника) до ухвалення судом рішення про звільнення її від повноважень опікуна (піклувальника) чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку (ч. 1 ст. 75 ЦК). Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника від їх повноважень у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Однак неявка цих осіб не перешкоджає розгляду зазначеного питання.

Про звільнення особи від виконання обов'язків опікуна (піклувальника) і призначення іншої особи суд постановляє ухвалу (ч. 2 ст. 241 ЦПК). Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 293 ЦПК ухвала щодо звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку.