Мы ВКонтакте

Стаття 62. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників

1. Сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

 

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 62 Цивільного процесуального кодексу України

1. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників є одним із засобів доказування в цивільному процесі. Проте засобом доказування є лише такі пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, які дані ними під час допиту за правилами, які встановлені для допиту свідків.

Допит сторони як свідка не означає зміну процесуального статусу. Йдеться лише про дотримання під час допиту сторони або третьої особи (їх представників) процедури, яка встановлена для допиту свідка.

2. Пояснення бувають трьох видів: твердження, визнання та заперечення.

Твердження - це пояснення, в якому містяться відомості про факти, які згідно із законом повинні доводити сторони та треті особи.

Визнання - це пояснення, яке містить відомості про факти, які згідно із законом повинна доводити інша сторона.

Визнання фактів поділяється на судове і позасудове. Позасудове визнання не має значення, оскільки воно здійснюється поза процесуальною формою його одержання в цивільному процесі. Визнання ж в суді входить до складу пояснень сторін, робиться в установленому цивільно-процесуальному порядку і процесуальній формі.

Визнання факту може бути беззастережним, тобто простим або із застереженням, тобто кваліфікованим. Простим є визнання, коли особа повністю визнає певний факт, а кваліфікованим може бути таке визнання, коли особа визнає певний факт, проте зазначає певні специфічні дані, які стосуються даного факту.

Процесуальним наслідком визнання в цивільному процесі однією зі сторін факту встановленим є набуття фактом безспірного характеру і звільнення другої сторони від його доказування. Це підтверджується нормою ч. 1 ст. 61 ЦПК, згідно якої обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Заперечення - це пояснення, в якому заперечуються факти, наведені іншими особами, які беруть участь у справі.

3. Засобом доказування будуть вважатися лише такі пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, які дані ними в якості свідків. Такі пояснення можуть бути дані зазначеними особами лише в судовому засіданні. Порядок допиту сторін, третіх осіб та їхніх представників визначено статтею 184 ЦПК, згідно якої вказані особи допитуються як свідки згідно із статтями 180 - 182, що встановлюють загальний порядок допиту свідків.

Даний засіб доказування є більш ефективним для правильного вирішення справи, на відміну від пояснень сторін та третіх осіб, передбачених ЦПК 1963 року, оскільки тепер за надання суду неправдивої інформації сторони, треті особи та їхні представники можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за статтею 384 КК за завідомо неправдиві показання.

Положення чинного ЦПК щодо переліку засобів пропонується уточнити і передбачити в якості доказу і пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, поряд з їх поясненнями як свідків. По-перше, примусити таких осіб давати пояснення під присягою не можна, а по-друге, існують категорії справ, у яких, крім пояснень сторін, інших доказів не буває (розірвання шлюбу, визнання угод недійсними з підстав введення в оману), і це ускладнює виконання завдань цивільного судочинства. Тому для уніфікації процесуальних норм законодавцю слід використати положення КАС, відповідно до яких сторони, треті особи та їх представники можуть бути допитані як свідки за їх згодою. У випадку, якщо під час дачі пояснень не під присягою сторонами були визнані певні обставини або позов в цілому, то в такому випадку суд повинен це враховувати, розцінюючи це не як доказ, а як диспозитивне розпорядження стороною своїми матеріальними правами та процесуальними засобами захисту.25

Щоправда, до цього часу залишається дискусійним питання про кримінальну відповідальність сторін, третіх осіб та їхніх представників за відмову від дачі показань згідно статті 385 КК України, у випадку, коли зазначені особи заявили про свій намір дати показання в якості свідка, були приведені до присяги згідно статті 180 ЦПК, тобто набули статусу свідка, проте після цього змінили свою думку і вирішили відмовитися від дачі пояснень. На нашу думку, якщо сторони, треті особи чи їх представники виявили бажання давати показання в якості свідків, вони не мають права відмовитись від дачі показань, оскільки за таку відмову можуть нести кримінальну відповідальність згідно статті 385 КК.

4. Представники-адвокати не можуть бути допитані навіть за їх згодою щодо обставин, які стали їм відомі у зв'язку із виконанням професійних обов'язків (ст. 51 ЦПК).