Мы ВКонтакте

Стаття 109. Підсудність справ за місцезнаходженням відповідача

1. Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

2. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

 

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 109 Цивільного процесуального кодексу України

1. Коментована стаття, а також статті 110 - 114 ЦПК встановлюють правила територіальної підсудності, яка необхідна в цивільному судочинстві для того, щоб розмежувати компетенцію по розгляду підвідомчих судам справ між однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Таке просторове розмежування компетенції (територіальна компетенція суду) називається особистою або суб'єктивною компетенцією.

Територіальна підсудність персоніфікує суди по розгляду справ, визначає, який конкретно суд може розглянути конкретну справу по першій інстанції.

Правила загальної підсудності застосовуються до всіх справ позовного провадження, за винятком тих, для яких ЦПК встановлює інший вид підсудності.

2. ЦПК виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної чи місцезнаходження юридичної особи), альтернативна (за вибором позивача), договірна (за угодою між сторонами), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення), за зв'язком справ.

Встановлюючи ці види підсудності, законодавець мав подвійну мету, яка пов'язана зі створенням максимальних гарантій (можливостей) особи реалізувати своє право на судовий захист та захистити своє порушене суб'єктивне право чи законний інтерес. З однієї сторони, окремі види територіальної підсудності надають сторонам пільги при виборі суду (наприклад, договірна підсудність, підсудність за вибором позивача), а з іншої сторони - окремі види такої підсудності покликані створити для суду та учасників справи найбільш сприятливі умови щодо вирішення цивільної справи (підсудність справ за місцезнаходженням відповідача, виключна підсудність).

3. У ч. 1 коментованої статті встановлено правило, відповідно до якого позови подаються до суду за зареєстрованим місцем проживання або місцем перебування відповідача.

Відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 р. місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Таке визначення терміну "місце проживання" є невдалим, оскільки насправді, особа проживає в приміщенні, що має адресу, а не в адміністративно-територіальній одиниці, якою є область, район, місто, село, селище.

Більш вдале поняття наведено у статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р.: місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем.

Реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ст. 6 Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Особи, які перебувають більше одного місяця за межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстроване їх місце проживання, і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за рішенням суду, або призиваються на дійсну військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані зареєструвати місце перебування.

При зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання, або її законний представник повинні письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів.

Місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Відповідно до ст. 8 Закону реєстрація місця перебування здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом семи днів після прибуття до місця перебування. При реєстрації місця перебування особи інформація про неї повідомляється до органу реєстрації за місцем проживання особи. Таким чином, місце проживання не вважається місцем перебування громадянина.

Позов до фізичної особи може бути пред'явлений як за місцем проживання, так і за місцем перебування. Проте це місце повинно бути зареєстрованим у встановленому законом порядку. Отже, саме реєстрація фізичної особи - відповідача є визначальною для правильного визначення підсудності.

3. Місцем проживання фізичної особи до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, або опікунів. Позови до таких осіб пред'являються за загальними правилами - в суди за місцем їх проживання (тобто за місцем проживання їх батьків, усиновлювачів або опікунів). За правилами загальної підсудності пред'являються також заяви про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним. Такі заяви подаються до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.

Якщо особа в силу реалізації свого права мати (чи володіти) кількома квартирами, будинками має кілька місць проживання, то позов в такому випадку подається до суду за місцем, де особа зареєстрована.

4. Відповідно до ч. 2 коментованої статті позови до юридичних осіб пред'являються за їхнім місцезнаходженням. Місцезнаходженням юридичної особи згідно цивільного законодавства визначається місцем її державної реєстрації, тобто це адреса (поштовий індекс, назва країни, області, міста, вулиці, номеру будинку, квартири), за якою її зареєстровано (так звана "юридична" адреса). Відповідно до ст. 1 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган). Місцезнаходження юридичної особи зазначається в свідоцтві про державну реєстрацію.

5. Місце проживання громадянина або місце знаходження юридичної особи позивач зобов'язаний вказувати в позовній заяві (ст. 119 ЦПК). Проте не завжди позивачеві ця адреса відома. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" надання відомостей про місце проживання особи та її персональні дані здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, або за згодою самої особи. Відтак, позивач не може одержати цієї інформації за власним запитом. В такому випадку можна порадити звернутися до адвоката, на запит якого така інформація повинна бути надана.