Мы ВКонтакте

Стаття 116. Передача справи з одного суду до іншого

1. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо:

1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);

2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;

3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

4) ліквідовано суд, який розглядав справу.

2. У випадках, встановлених пунктами 3 і 4 частини першої цієї статті, справа передається до суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

3. Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - після залишення її без задоволення.

4. Забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.

 

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 116 Цивільного процесуального кодексу України

1. Коментована стаття встановлює підстави і порядок передачі справи з одного суду до іншого в межах України. Таку передачу справи називають зміною підсудності.

За загальним правилом забороняється передавати до іншого суду справи, розгляд яких уже розпочато (ч. 4 коментованої статті). Однак процесуальне законодавство допускає в окремих випадках передачу справи до іншого суду і тоді, коли в момент пред'явлення (подачі заяви) правила про підсудність не були порушені.

2. Суд, у провадженні якого знаходиться справа, може в передбаченому процесуальним законом порядку передати її до іншого суду у таких чотирьох випадках:

1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування). Про місце проживання відповідача суд дізнається з позовної заяви. Але позивач може помилитися або навмисно зазначити невірну адресу, або якщо не знає адреси відповідача, подати позов за місцем знаходження його майна. В таких випадках відповідач може заявити, що позивач неправильно зазначив його місце проживання або навмисно не зазначав адреси, щоб обрати бажану підсудність. З цих підстав відповідач може вимагати передачі справи до суду, визначеного за правилами про загальну підсудність, тобто за місцем свого проживання.

Передача справи до іншого суду з цієї підстави не може здійснюватися з ініціативи суду, а лише за клопотанням відповідача. Таке клопотання відповідач вправі заявити лише до початку розгляду справи по суті. Вирішуючи клопотання, суд повинен перевіряти справжність даних про зареєстроване місце проживання чи місце перебування відповідача, а також враховувати поведінку позивача. Суд вправі відхилити клопотання та продовжити розгляд справи по суті. Ухвала про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи до іншого суду апеляційному оскарженню не підлягає.

Пленум ВС України у п. 6 постанови "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. N 2 роз'яснив, що передача справи на розгляд іншому суду на підставі даного пункту залежить від обґрунтованості клопотання позивача.

Місце проживання відповідача вважається таким, що раніше не було відоме, якщо у позовній заяві не зазначено його місця проживання (наприклад, коли позов подавався за останнім відомим місцем постійного заняття або місцем знаходження майна) або воно зазначене невірно.

Коментована норма не застосовується у випадках, коли підсудність визначалася не за місцем проживання відповідача (альтернативна підсудність), адже в цьому випадку дійсне місце проживання відповідача не впливає на правильність обрання підсудності. Якщо зміна місця проживання відповідача відбулася після відкриття провадження у справі, справа не може бути передана до іншого суду.

2) якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності. Ця підстава спричинена порушенням правил підсудності самим судом, який прийняв справу до свого провадження будучи некомпетентним у її розгляді. З цієї підстави справа може бути передана до іншого суду як з ініціативи суду, так і за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.

В ЦПК відсутня спеціальна норма, яка визначала, що саме вважати початком судового розгляду. Стадія судового розгляду є складною і поділяється на чотири частини: відкриття судового засідання (підготовча частина), розгляд справи по суті, судові дебати і постановлення рішення. З огляду на це, початком судового розгляду слід вважати відкриття судового засідання. Тому передати справу іншому суду суддя може тільки до відкриття судового засідання. Якщо непідсудність справи суду виявилася після відкриття судового засідання, вона повинна розглядатися цим судом.

3) якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи. Задоволення заяви про відвід чи самовідвід судді означає, що він не може розглядати справу. В цьому випадку справа в порядку повторного автоматичного розподілу передається іншому судді. Проте і йому може бути заявлено відвід, або ж він не може брати участі у розгляді справи з інших підстав, передбачених ст. 21 ЦПК. У випадку якщо внаслідок відводів ніхто із суддів не може розглядати справу, вона передається до іншого суду.

Це питання вирішується ухвалою суду. Проте закон не встановлює, хто саме з суддів постановляє таку ухвалу. Адже якщо судді заявлено відвід, то після його задоволення він не може вирішувати це питання. Окрім того, він може не знати, що внаслідок відводу неможливо буде утворити новий склад суду для розгляду справи. Водночас, очевидно, що вирішувати питання про передачу справи до іншого суду до вирішення питання про відвід суддя теж не може. Поширеною є практика, коли такі справи передають не ухвалою, а супровідним листом голови суду. Це не відповідає ч. 3 коментованої статті та є грубим порушенням процесуальних прав осіб, які позбавляються права апеляційного оскарження такого рішення.

На це звертає увагу ВС України: питання про відкриття чи про відмову у відкритті провадження у справі, зміну підсудності тощо повинно бути вирішено суддею у встановлений законом строк шляхом постановлення відповідної ухвали. Оформлення зазначених процесуальних дій іншим способом не допускається (п. 14 постанови Пленуму ВС України від 12.06.2009 р. N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

На думку С. Я. Фурси, позовна заява передається ухвалою відведеного судді вищестоящому суду. Який вирішує до якого суду належить передати справу. Таку передачу може здійснювати голова суду своєю ухвалою.43

На нашу думку, після задоволення заяв про відвід суддів та виявлення неможливості утворення складу суду для розгляду справи голова суду, який встановив ці обставини, повинен постановити ухвалу про передачу справи на розгляд іншого суду. Таку ухвалу він може постановити і тоді, коли йому теж було заявлено відвід. Передача справи в цьому випадку здійснюється з ініціативи суду, а не за клопотанням сторін.

4) ліквідовано суд, який розглядав справу. В цьому випадку передача справи здійснюється тим суддею, в провадженні якого знаходиться справа. Передача справ є частиною ліквідаційної процедури суду, яка розпочинається з дня прийняття відповідного акта.

3. Суд, до якого передається справа у випадках, передбачених п. 3 і 4 ч. 1 коментованої статті, визначається територіальною наближеністю, тобто відстанню між судами, що є об'єктивним критерієм. На нашу думку, не відповідає вимогам закону практика, коли апеляційний суд визначає суд, до якого слід передати справу. Цього слід уникати, оскільки може призвести до порушення права особи на повноважний суд (ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

4. Законодавець не робить розмежування в подальшому русі справи в залежності від того, правила якої підсудності (предметної, територіальної чи іншої) є порушені при прийнятті та розгляді конкретної справи. В будь-якому випадку вважається, що рівень суду належний, але внаслідок порушення правил підсудності можуть створюватися додаткові незручності, які однак зазвичай на зміст рішення об'єктивно не впливають. Якщо порушення правил підсудності виявлено ще до початку судового розгляду, то цивільну справу необхідно передати до належного суду. Якщо ж такі порушення виявлено під час судового розгляду, суд повинен завершити розгляд та ухвалити судове рішення по суті спору.

5. Передача справи до іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Фактична передача (пересилання) справи відбувається після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.