Мы ВКонтакте

Стаття 121. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви

1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

2. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

3. Крім цього, заява повертається у випадках, коли:

1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;

2) заяву подано недієздатною особою;

3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

4) справа не підсудна цьому суду;

5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України;

6) подана заява без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 цього Кодексу.

4. Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.

5. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

 

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 121 Цивільного процесуального кодексу України

1. Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

2. У разі якщо при прийнятті позовної заяви будуть виявлені обставини, які свідчать про недодержання позивачем вимог, передбачених законом, для звернення до суду і які перешкоджають відкриттю провадження у справі, суддя залишає позовну заяву без руху.

Найбільш типовими помилками, які стають причиною для залишення позовної заяви без руху, є неправильна сплата судового збору (в неповному розмірі або на помилкові рахунки); неповне зазначення прізвища, ім'я та по батькові (найменування) сторін (замість імен - ініціали); неподання оригіналів документів про сплату судового збору (копії не допускаються); неправильне об'єднання позовних вимог; відсутність у позовній заяві конкретизованих вимог позивача; відсутність відомостей про ціну позову; неподання копії документів у належній кількості.

Для того, щоб залишати позовну заяву без руху, суддя, щонайменше, повинен одержати від позивача письмовий документ, який містить прізвище, адресу позивача, суть вимог та підпис особи. В іншому випадку, документ не має жодних ознак позовної заяви, є анонімним, унеможливлює листування з позивачем і розглядатися не повинен.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Як зазначає Пленум ВС України у своїй постанові N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Заява не може бути визнана неподаною, залишеною без руху або повернутою з мотивів ненадання доказів.

3. Питання про залишення позовної заяви без руху вирішується ухвалою суду, яка не може бути оскаржена в апеляційному порядку. В ухвалі суду зазначається підстава для залишення позовної заяви без руху, а саме яку саме вимогу закону позивачем не дотримано.

Відповідно до постанови Пленуму ВС України N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р., якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення, але не більше 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо недоліки виправлені позивачем з власної ініціативи (наприклад, до суду надійшла квитанція про сплату державного мита) до постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху, то у суду немає підстав для постановлення такої ухвали.

4. Якщо позивач виправить зазначені суддею недоліки в межах строку, визначеного суддею, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Ця норма має важливе значення з огляду на обчислення строку позовної давності. Так, час протягом якого заява чи скарга залишались без руху, не враховується при визначенні строку здійснення судом процесуальних дій, пов'язаних з розглядом заяви чи скарги, в тому числі й строку проведення попереднього судового засідання, а також не враховується і при прийнятті скарги до апеляційного розгляду чи відкритті касаційного провадження у справі.

5. Повернення позовної заяви без розгляду - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті позивачем. Підстави ці є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають:

1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову. В ЦПК 1963 року такої підстави не було. Позивач не міг вимагати повернення йому позовної заяви, а міг лише відмовитися від позову. Це, в свою чергу, робило неможливим повторне звернення до суду. Звертає на себе увагу, що закон встановлює чіткі часові межі, коли позивач може звернутися з заявою про повернення позову - до відкриття провадження у справі. У разі надходження такої заяви суд зобов'язаний повернути позовну заяву незалежно від причин її відкликання;

2) заяву подано недієздатною особою. На стадії відкриття провадження суд може з'ясувати обсяг дієздатності лише за віком позивача. Однак, у позовній заяві вік не зазначається. Тому ця підстава для повернення позовної заяви реально не може бути встановлена судом. Водночас, недієздатність особи можна встановити проаналізувавши підстави позову та додані до позовної заяви документи. Недієздатність відповідача не може служити перешкодою для виникнення процесу по справі, оскільки його інтереси завжди захищає законний представник, який повинен мати відповідні повноваження на ведення справи, що підтверджується окремим документом, що додається до справи;

3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Маються на увазі випадки, коли позовна заява підписується представником, але довіреність до матеріалів не додається або повноваження оформлені неналежно (наприклад, довіреність не містить дати її видачі, подана в копії, а не в оригіналі). Ця норма застосовується і тоді, коли позовну заяву підписано особою, посадове становище якої не зазначено, виконуючими обов'язки керівників, їх заступниками без надання документів, які підтверджують їх права на звернення до суду. В цьому випадку суддя не має підстав для залишення позовної заяви без руху, а зобов'язаний саме повернути її без розгляду;

4) справа не підсудна цьому суду. Загалом, наслідки порушення правил підсудності визначені статтями 115 - 117 ЦПК. Так, якщо суддя при вирішенні питання про відкриття провадження у справі виявить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала, копії якої разом із заявою та всіма додатками до неї негайно надсилається позивачеві. В мотивувальній частині такої ухвали суд лише констатує, що справа не підсудна цьому суду. На нашу думку, повертаючи позовну заяву з цієї підстави, суд не повинен зазначати, до якого саме конкретного суду слід звернутися позивачеві. По-перше, підсудність може бути альтернативною і позивач повинен сам обрати суд, який буде розглядати справу. По-друге, усувається ризик помилки судді при визначенні правильної підсудності. Водночас, в ухвалі доцільно навести норму процесуального закону, яка визначає підсудність справи, щоб інформувати позивача про порядок реалізації права на захист;

5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України. Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Можливість застосування цієї норми залежить від того, чи зазначено у позовній заяві про вагітність дружини або наявність дитини до одного року. Ст. 119 ЦПК не передбачає обов'язку позивача наводити такі відомості у позовній заяві. Тому ці обставини можуть бути невідомі судді у стадії відкриття провадження. Якщо ці обставини будуть встановлені судом після відкриття провадження, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду в порядку, передбаченому п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК (за аналогією закону).

Згідно з ч. 2 ст. 110 СК позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини. Вказане обмеження стосується як чоловіка, так і дружини, включаючи випадки, коли дитина народилася мертвою або померла до досягнення нею одного року.

Встановивши зазначені обставини, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито, - припиняє провадження у справі. Ухвали такого роду не є перепоною для повторного звернення до суду з тих самих підстав у зв'язку зі зміною обставин, згаданих у вказаній нормі.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлено протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнано іншою особою, а також до досягнення дитиною одного року за умови, якщо батьківство щодо неї визнано іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини (частини 3, 4 ст. 110 СК) (п. 9 постанови Пленуму ВС України від 21.12.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя").

6) подана заява без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 цього Кодексу.В цьому випадку в ухвалі суду зазначається, що позивачеві слід вернутися з заявою про видачу судового наказу.Можливість вирішення справи в порядку наказного провадження є перешкодою для розгляду справи в порядку позовного провадження. Такий підхід сприяє зменшенню кількості справ позовного провадження, оскільки позивач позбавлений вибору. Він зобов'язаний звернутися до суду по судовий наказ, якщо його вимоги можуть бути вирішені в порядку наказного провадження.

6. Якщо обставини, які стали підставою для повернення позовної заяви, припиняться, особа може повторно звернутися з аналогічним позовом.

7. Документи справи, у якій позовну заяву (заяву, скаргу) було залишено без руху і недоліки позивачем (заявником, скаржником) не усунуто, підшиваються в такій послідовності: ухвала про залишення позовної заяви (заяви, скарги) без руху; конверт, у якому надійшла позовна заява (заява, скарга); копія супровідного листа щодо надіслання ухвали про залишення позовної заяви (заяви, скарги) без руху позивачеві (заявнику, скаржнику); інше листування з приводу залишення позовної заяви (заяви, скарги) без руху; ухвала про повернення позовної заяви (заяви, скарги) як такої, що вважається неподаною; супровідний лист щодо надіслання позивачеві (заявнику, скаржнику) ухвали про повернення позовної заяви (заяви, скарги); супровідний лист щодо повернення позовної заяви (заяви) позивачеві (заявнику, скаржнику); інше листування (у хронологічному порядку).