Мы ВКонтакте

Стаття 208. Види судових рішень

1. Судові рішення викладаються у таких формах:

1) ухвали;

2) рішення;

3) постанови.

2. Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

3. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, а у випадках, передбачених статтями 3896 та 38911 цього Кодексу, - постановленням ухвали.

4. Перегляд судових рішень Верховним Судом України закінчується ухваленням постанови.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 208 Цивільного процесуального кодексу України

1. Судові рішення - це акти суду, пов'язані із розглядом конкретної цивільної справи. Коментована стаття передбачає три форми (у назві - види) судових рішень: ухвали, рішення та постанови.

Судовий наказ і заочне рішення є різновидами судового рішення.

Судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду іменем України, в тому числі при відшкодуванні шкоди відповідно до Закону України від 01.12.94 р. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", в якому вирішуються питання, що складають його зміст (статті 214, 215, 216, 217, 218 ЦПК). У двох випадках судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується постановленням ухвали: у справах про оскарження рішень третейських судів та у справах про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду. Інші випадки закінчення розгляду справи (зокрема, закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду) оформляються постановленням ухвали. Відповідно до п. 2 постанови N 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду Україна з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з ново виявленими обставинами" від 30.03.2012 р. ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є:

- ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду;

- ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду.

Ухвала суду - це акт суду, яким вирішується питання, пов'язані із рухом справи та інші питання, що виникають під час розгляду справи. Ухвала суду постановляється з кожного такого питання.

В свою чергу, ухвали суду поділяються на два види:

1) ухвали, які оформляються окремим документом;

2) протокольні ухвали, зміст яких фіксується в протоколі судового засідання.

Різновидом ухвал суду є окремі ухвали, але вони не вирішують питань, пов'язаних із розглядом справи і мають спеціальну профілактично-виховну мету. Докладніше про це див. коментар до ст. 211 ЦПК.

Рішення суду - це акт суду, яким вирішується спір по суті. У кожній справі суд кожної інстанції може постановити лише одне рішення. Лише одне рішення може набрати законної сили.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).

Новою формою судового рішення для цивільного процесу України є постанова, яка приймається лише одним суб'єктом - Верховним Судом України та лише за результатами перегляду судового рішення з двох підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

2. В коментованій нормі поняття "судове рішення" вживається як загальне стосовно ухвали, рішення та постанови суду. Таким чином, поняття "судове рішення" та "рішення суду" не є тотожними, як можна було б припустити, оскільки ухвала та постанова теж є судовими рішеннями.

3. Окремі питання вирішуються розпорядженнями головуючого, без постановлення ухвал. Наприклад, зупинення промовця в судових дебатах, якщо він повторюється; запрошення свідка до залу засідання; видалення свідка; надання копії технічного запису судового процесу; надання справи для ознайомлення; надання дозволу на виготовлення копії документів, що є в матеріалах справи тощо.

4. Всі питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у випадках, установлених цим Кодексом, суд має вирішувати шляхом постановлення ухвал, які залежно від характеру і складності питання, що ними вирішуються, оформляються або окремим процесуальним документом, постановленим у нарадчій кімнаті, або проголошуються усно в судовому засіданні із занесенням до журналу судового засідання і мають відповідати за змістом статті 210 ЦПК та окремим вимогам з цього приводу, що містяться в інших нормах ЦПК.

5. За наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення Верховний Суд України приймає одну з таких постанов:

1) про повне або часткове задоволення заяви;

2) про відмову в задоволенні заяви.

Особливістю цієї постанови як форми судового рішення є її обов'язковість для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Відтак, ми можемо простежити певні елементи прецедентного права, коли рішення вищого судового органу містить роз'яснення обов'язкові не лише для усіх судів, а й для усіх суб'єктів, що здійснюють правозастосування протлумаченої норми права.