Мы ВКонтакте

Стаття 238. Зміст заяви

1. У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

2. У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права повинні бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.

3. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 238 Цивільного процесуального кодексу України

1. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи за формою і змістом повинна відповідати вимогам ст. 119 ЦПК, а отже, до неї застосовуються вимоги ст. 121 ЦПК (залишення заяви без руху, повернення заяви).

У заяві повинно бути зазначено, стосовно яких прав варто обмежити дієздатність громадянина:

• одержувати й самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами;

• укладати угоди (договори дарування, купівлі-продажу, позики і т. д.).

Громадянин, про обмеження цивільної дієздатності якого подана в суд заява, стає особою, що бере участь у справі. Тому незалежно від стану здоров'я йому повинна надсилатися копія заяви. Відповідно до ст. 64 Конституції України, ст. ст. 31, 32, 38 ЦПК України він має право всіма законними способами відстоювати в суді свої інтереси, доручати ведення справи своєму представникові, адвокатові.

2. Визнання громадянина недієздатним можливо за умови, що воно викликає певні правові наслідки. У тих випадках, коли психічно хвора особа не є небезпечною, визнання її недієздатною є порушенням його прав, що передбачено Європейською конвенцією про права людини від 4 листопада 1950 р. (ст. ст. 5 - 9, розділ 1).

В заяві про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним повинна бути зазначена мета, для досягнення якої необхідно визнати його таким.

За подання заяви про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним згідно п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється.

Разом із заявою про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним особа, що звертається з такою заявою, повинна представити суду такі документи:

- докази, що підтверджують хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Такими доказами можуть бути:

а) виписка з історії хвороби;

б) довідка про стан здоров'я;

в) виписка з військового квитка про причину звільнення з армії або відсторонення від проходження військової служби;

г) довідка військового госпіталю про поранення, травму голови;

д) документи й акти, складені працівниками міліції, представниками громадськості;

е) показання свідків, лікарів про дивну поведінку громадянина в побуті, на вулиці, про наявність захворювання;

ж) інші докази, які свідчать, що в громадянина є серйозні відхилення від звичайних норм поведінки (постійно сміється, смикається, жестикулює, командує, співає тощо).

При наявності достатніх даних про хронічний, стійкий психічний розлад громадянина для визначення його психічного стану судді (суду) слід призначити судово-психіатричну експертизу й отримати медичний висновок;

- докази, що підтверджують факти зловживання особою спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами:

а) протоколи зборів трудового колективу, де працює особа;

б) протоколи засідань громадських організацій, житлово-експлуатаційних організацій, вуличних комітетів;

в) акти й протоколи органів міліції;

г) постанови судді про притягнення до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство;

д) довідки медичних установ, про те, що громадянин лікувався від наркоманії, зловживання спиртними напоями;

е) акти адміністрації про відсторонення від роботи особи, що з'явилася на роботі в стані алкогольного або токсичного сп'яніння;

ж) копії рішень судів у справах про звільнення особи з роботи за п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України;

з) різні протоколи, медичні довідки, картки та ін.

- докази про матеріальне становище особи, щодо якої порушена справа про обмеження дієздатності:

а) довідка про заробітну плату;

б) довідка про одержувану пенсію, про інші доходи;

в) довідка про наявність майна, його вартість і значимість для сім'ї.

- докази про доходи сім'ї та кількість її членів:

а) довідки про заробітну плату членів сім'ї;

б) довідки про пенсію й інші доходи;

в) довідка про наявність у сім'ї як загального, так і роздільного майна;

г) довідка житлово-експлуатаційних організацій або вуличних комітетів про склад сім'ї, наявність утриманців (не тільки тих, які проживають із цією особою, але й тих, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати, наприклад, платити аліменти дитині від першого шлюбу, утримувати матір, батька - інвалідів I групи або які потребують його допомоги на інших законних підставах);

- характеристики з місця роботи й проживання.

Назва заяви повинна вказувати на її зміст. Наприклад, "Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи" або "Заява про визнання особи недієздатною" тощо.

Оскільки законодавець зобов'язав заявника (п. 1 ст. 238 ЦПК) викласти обставини, що свідчать про підстави порушення даної категорії справ, а також ст. 119 ЦПК (форма і зміст позовної заяви) містить вимогу щодо зазначення доказів, які підтверджують кожну із обставин, суди вправі у разі недотримання з боку заявника даних процесуальних вимог залишати заяву без руху в порядку ст. 121 ЦПК.