Мы ВКонтакте

Стаття 328. Відкриття касаційного провадження у справі

1. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 326 цього Кодексу, суддя-доповідач протягом трьох днів вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду.

2. У разі якщо касаційна скарга не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 326 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала.

3. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 325 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Незалежно від поважності причини пропуску строку касаційного оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили.

4. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо:

1) справа не підлягає касаційному розгляду у порядку цивільного судочинства;

2) справа не переглядалася в апеляційному порядку;

3) є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме рішення чи ухвалу;

4) є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме рішення чи ухвалу;

5) касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

5. Неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обґрунтованості касаційної скарги.

6. Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається в суді касаційної інстанції.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 328 Цивільного процесуального кодексу України

1. Касаційна скарга надходить до судді без справи. Суддя-доповідач протягом трьох днів вирішує питання про відкриття касаційного провадження. На цій стадії суддя-доповідач може також постановити ухвалу про залишення касаційної скарги без руху (якщо вона не відповідає вимогам щодо форми та змісту, передбаченим у ст. 326 ЦПК, або ж подана з пропуском строку та без клопотання про його поновлення).

Питання відкриття касаційного провадження у справі вирішується ухвалою судді-доповідача, тобто одноособово, без виклику скаржника та осіб, які беруть участь у справі. Ухвалою про відкриття касаційного провадження суддя-доповідач одночасно із відкриттям провадження витребовує справу з місцевого суду. Касаційна скарга не може бути розглянута без витребування справи за наявними документами.

2. Для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі суддя-доповідач повинен, зокрема, перевірити: 1) чи передбачено законом можливість касаційного оскарження ухвал судів першої чи апеляційної інстанцій; 2) чи було рішення суду першої інстанції предметом апеляційного перегляду по суті; 3) наявність в особи, яка подає скаргу, права на касаційне оскарження судового рішення; 4) чи дотримано строк подання касаційної скарги; 5) відповідність касаційної скарги вимогам закону щодо форми та змісту; 6) наявність копій касаційної скарги і додатків до неї (письмових матеріалів) відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі; 7) чи сплачено в належному розмірі та у визначеному порядку судовий збір.

Копії оскаржуваних судових рішень, що додаються до касаційної скарги, мають бути підписані та скріплені гербовою печаткою суду згідно з Інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року N 68.

Якщо в касаційній скарзі заявляється клопотання про скасування судового рішення апеляційного суду та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції, до скарги мають бути додані як судове рішення апеляційного суду, яке оскаржується, так і судове рішення суду першої інстанції, оскільки залишити його в силі, не перевіривши на предмет законності, неможливо.

Якщо касаційна скарга за формою і змістом не відповідає вимогам, встановленим статтею 326 ЦПК, перелік яких є вичерпним (зокрема, якщо у скарзі не зазначено у чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), суддя-доповідач відповідно до частини другої статті 328 ЦПК застосовує положення статті 121 ЦПК та ухвалою залишає касаційну скаргу без руху.

В ухвалі суду необхідно навести підстави залишення касаційної скарги без руху та визначити строк для усунення недоліків з урахуванням реальної можливості отримання заявником копії ухвали та виправлення недоліків (зокрема, підписання скарги, подання довіреності, оригіналів документів про сплату судового збору, завірених копій судових рішень), який не може перевищувати п'яти днів із дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

В ухвалі має бути зазначено про наслідки невиконання вимог щодо усунення недоліків (частина друга статті 121 ЦПК). У разі невиконання вимог закону, наведених в ухвалі про залишення скарги без руху, суддя-доповідач постановляє ухвалу про визнання касаційної скарги неподаною та її повернення.

Якщо під час судового розгляду справи виявлено, що судовий збір сплачено не в повному розмірі, стягнення недоплачених сум з відповідної особи проводиться при ухваленні судового рішення.

3. Якщо особою пропущений строк на касаційне оскарження та не заявлено клопотання про його поновлення (або підстави для поновлення визнані судом неповажними), постановляється ухвала про залишення касаційної скарги без розгляду. Скаржнику надається 30-денний строк для усунення недоліків. Слід наголосити на надмірній, на нашу думку, тривалості такого строку в порівнянні з 5-денним строком, визначеним для сплати судового збору, чи 20-денним строком, відведеним для підготовки касаційної скарги.

Якщо у 30-денний строк особою, яка подала касаційну скаргу, не буде надано заяву про поновлення строку чи наведені в ній підстави буде визнано неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. А це, в свою чергу, унеможливлює повторне звернення з касаційною скаргою цієї ж особи на це саме рішення чи ухвалу, навіть за умови зазначення інших поважних причин пропуску строку, відведеного на касаційне оскарження.

Додаткові обмеження законодавцем встановлені для прокурора та органів державної влади і місцевого самоврядування. Так, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою цими суб'єктами для захисту прав та інтересів інших осіб, після року з дня набрання оскаржуваним рішенням законної сили, незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

4.При відкритті касаційного провадження суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання судового рішення, яке оскаржується, до закінчення касаційного провадження, але лише за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу (частина перша статті 328 ЦПК). Норми ЦПК не забороняють вирішити питання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення й на подальших етапах касаційного провадження. При цьому право на зупинення виконання судового рішення не надає суду касаційної інстанції права застосовувати заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК).

Клопотання про зупинення виконання судового рішення може бути викладено як у самій скарзі, так і окремим документом. Таке клопотання має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами (наприклад, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути додано завірену копію такої постанови).

Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.

Норми ЦПК не передбачають необхідності скасовувати ухвалу про зупинення виконання судового рішення чи відновлювати його виконання при ухваленні судового рішення за наслідками касаційного провадження, оскільки з ухваленням судового рішення касаційною інстанцією зупинення виконання судового рішення втрачає законну силу.

5.Випадки, коли суддя-доповідач може відмовити у відкритті касаційного провадження, передбачені статтею 328 ЦПК, їх перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Наявність ухвали про відхилення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано цією самою особою і на це саме судове рішення, незалежно від наведення у касаційній скарзі інших мотивів чи підстав оскарження (пункт 4 частини четвертої статті 328 ЦПК).

Якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи (пункт 5 частини четвертої статті 328 ЦПК), то суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження. При цьому неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обґрунтованості касаційної скарги.

З урахуванням системного аналізу пункту 5 частини четвертої статті 328, частини другої статті 324 ЦПК касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.

Неправильне застосування норм матеріального права означає, що застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, або суд неправильно витлумачив закон.

Порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження у справі, незалежно від того чи призвели такі порушення до неправильного вирішення справи, оскільки така оцінка порушення норм процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції при розгляді справи та ухваленні судового рішення.

6. Переглядаючи ухвали суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження, можна побачити універсальну фразу на зразок: "Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги, вбачається, що наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновків про те, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, а викладені у скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи". Зазвичай, це уся мотивувальна частина ухвали. Суд касаційної інстанції не відповідає на аргументи скаржника, не спростовує їх і навіть не можна бути певним, що докладно аналізує їх обґрунтованість. Завжди можна обмежитися універсальною відмовною фразою. На нашу думку, це неправильно. Скаржник повинен знати, у чому саме його скарга є необґрунтованою.

Коментована норма створює суб'єктивні перешкоди у доступі до правосуддя. На нашу думку, обґрунтованість касаційної скарги повинна перевірятися судом, а не суддею-доповідачем, і висновок про необґрунтованість скарги повинен формуватися за наслідками її розгляду. Відтак, необґрунтованість скарги повинна бути підставою для відмови у її задоволенні, а не для відмови у відкритті касаційного провадження.

7. Якщо з касаційної скарги чи доданих до неї судових рішень вбачається неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, незалежно від обґрунтованості касаційної скарги та її доводів, суддя-доповідач повинен постановити ухвалу про відкриття касаційного провадження. Таке правило встановлене так би мовити "в інтересах законності" та спрямоване на усунення порушень закону, виявлених судом касаційної інстанції самостійно.

Зазначена норма дає підстави відкрити касаційне провадження у будь-якій справі незалежно від змісту касаційної скарги, оскільки правильність чи неправильність застосування норм права на цій стадії визначає суддя-доповідач одноособово та на власний розсуд.

Таким чином, у стадії відкриття касаційного провадження все залежить від судді-доповідача та його розсуду. Він може відмовити у відкритті провадження через необґрунтованість скарги, навіть якщо вона є обґрунтованою, і, водночас, відкрити провадження за скаргою, незалежно від її обгрунтування.