Мы ВКонтакте

Стаття 389(10). Підстави для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду

1. Суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 38910 Цивільного процесуального кодексу України

1. У коментованій статті зазначений виключний перелік підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду (він є тотожним з переліком, визначеним у ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди"). Відмова у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду з інших підстав, не передбачених цією статтею, не допускається.

2. У ст. 3899 ЦПК України зазначено, що за наявності у провадженні одного і того ж суду (чи різних судів) двох заяв щодо одного і того ж рішення третейського суду, а саме про його скасування та про видачу виконавчого листа на його виконання, то першою розглядатиметься заява про скасування рішення третейського суду. Провадження у справі про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду на цей період часу зупиняється та відновлюється після набрання законної сили ухвалою суду про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду. Ухвала про скасування рішення третейського суду спричиняє постановлення ухвали про відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, оскільки не можна вимагати виконання незаконно ухваленого рішення третейського суду.

3. Підвідомчість справ третейським судам регламентується ст. 6 Закону України "Про третейські суди". Так, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

4. Для звернення з заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду законодавець надає 3-річний строк, який може бути поновлений суддею за наявності клопотання про його поновлення та обґрунтування поважності причин пропуску такого строку. Якщо ж таке клопотання від заявника не надійшло або ж причини пропуску строку визнані суддею неповажними, то це спричинить постановлення ухвали про залишення заяви без розгляду (якщо це питання буде з'ясовано до моменту відкриття провадження у справі) або постановлення ухвали про відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду (якщо це питання буде з'ясоване під час судового розгляду справи).

5. Третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейському суду. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

6. Третейська угода як і будь-який інший правочин може бути визнана недійсною у судовому порядку (підстави для визнання правочину недійсним визначені у ст. 215 - 236 ЦК України).

7. Склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду. У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду. За всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів. Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів.

Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами. Якщо сторони не погодили іншого, то формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в такому порядку:

1) при формуванні третейського суду в складі трьох і більше третейських суддів кожна із сторін призначає чи обирає рівну кількість третейських суддів, а обрані у такий спосіб третейські судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів.

Якщо одна із сторін не призначить чи не обере належної кількості третейських суддів протягом 10 днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані сторонами третейські судді протягом 10 днів після їх призначення чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду;

2) якщо спір підлягає вирішенню третейським суддею одноособово і після звернення однієї сторони до іншої з пропозицією про призначення чи обрання третейського судді сторони не призначать чи не оберуть третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.

Головуючий складу третейського суду у справі та третейський суддя у випадку, передбаченому абзацом першим пункту 1 частини третьої цієї статті, обираються не менш як двома третинами від призначеного чи обраного складу суду шляхом відкритого голосування.

Сторони та призначені чи обрані ними третейські судді при призначенні чи обранні у відповідних випадках третейських суддів або головуючого складу третейського суду повинні забезпечувати додержання вимог цього Закону.

Третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.

Третейськими суддями не можуть бути:

- особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням;

- особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у регламенті третейського суду;

- особи, які мають судимість;

- особи, визнані в судовому порядку недієздатними;

- судді судів загальної юрисдикції або Конституційного Суду України.

У разі одноособового вирішення спору третейський суддя постійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу третейського суду.

При вирішенні спору третейським судом для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові вимоги до третейських суддів.

8. До способів захисту прав та охоронюваних інтересів відповідно до ст. 16 ЦК України відносять:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Окрім цього, сторони можуть у договорі самостійно визначити спосіб захисту своїх прав та інтересів. Зважаючи на різноманітність способів захисту та можливість їх визначення сторонами третейської угоди самостійно, довести обрання третейським судом способу захисту порушеного права, не передбаченого законом, є дуже важко. Саме тому на практиці така підстава для відмови у видачі виконавчого листа на примусове рішення третейського суду як те, що воно містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом, зустрічається вкрай рідко.

9. За клопотанням однієї зі сторін відповідно до ст. 3899 ЦПК України суд витребовує матеріали справи з третейського суду. Якщо третейський суд з об'єктивних причин не може надати цих матеріалів (наприклад, вони знищені чи пропали), то компетентний суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, оскільки не може з'ясувати наявність чи відсутність підстав для відмови у його видачі. Разом з тим, навіть у такому випадку, сторони можуть звернутися до суду для вирішення спору у загальному порядку (в порядку цивільного судочинства).

Варто зазначити, що недопускається безпідставна відмова третейського суду у наданні матеріалів справи компетентному суду. Так витребування матеріалів третейської справи здійснюється у порядку встановленому для витребування доказів (див. коментар до ст. 137 ЦПК України), а відтак за неповідомлення суду про неможливість подати матеріали третейської справи, а також за неподання матеріалів третейської справи, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Особи, які не мають можливості подати матеріали третейської справи, які вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. Таке повідомлення повинно бути письмовим. Причини неможливості подання матеріалів третейської справи, які вимагає суд, повинні бути поважними.

У разі неподання витребовуваних матеріалів третейської справи без поважних причин, посадова особа може бути притягнута до відповідальності за умисне невиконання судового рішення. Відповідно до ст. 382 КК України умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Фізичні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду за ст. 1853 КпАП України.

Суд може відреагувати на невиконання ухвали суду про витребування матеріалів третейської справи окремою ухвалою.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду матеріали третейської справи. В такому випадку суд може витребовувати ці матеріали повторно.

10. Третейський суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у розгляді справи. Саме з цієї підстави у більшості випадків суди відмовляють у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.