Мы ВКонтакте

Стаття 18. Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання

1. Держава здійснює антимонопольно-конкурентну політику та сприяє розвиткові змагальності у сфері господарювання на основі загальнодержавних програм, що затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

2. Державна політика у сфері економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції здійснюється уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

3. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів.

4. Правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Коментар:

1. Відповідно до ч. 1 коментованої статті держава здійснює антимонопольно-конкурентну політику та сприяє розвиткові змагальності у сфері господарювання на основі загальнодержавних програм, що затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Антимонопольно-конкурентна політика - це економічна політика, спрямована на запобігання монопольній діяльності, її обмеження та припинення, а також на розвиток конкуренції. Основні заходи реалізації антимонопольної політики визначені в Державній програмі демонополізації економіки і розвитку конкуренції, затвердженій Постановою Верховної Ради України від 21.12.93 р. N 3757-XII.

Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції (надалі - Програма) спрямована на формування і розвиток конкурентного середовища, яке забезпечувало б ефективне використання суспільних ресурсів, вільний вступ на ринок для підприємців, свободу споживачів у виборі товарів широкого асортименту, кращої якості за більш низькими цінами.

У Програмі визначено заходи щодо реалізації антимонопольної політики за такими основними напрямами: демонополізація економіки, антимонопольне регулювання, застосування антимонопольного законодавства.

Антимонопольна політика здійснюється на основі принципів:

- комплексного запровадження заходів у взаємозв'язку з іншими напрямами економічної реформи;

- диференційованого підходу до об'єктів демонополізації з урахуванням їх економічного становища, ролі в народному господарстві, національних інтересів України;

- виділення етапів, реалізації проміжних цілей і пріоритетних завдань;

- координації з відповідними заходами у зовнішньоекономічній сфері;

- додержання чинного законодавства України;

- забезпечення гласності.

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті державна політика у сфері економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції здійснюється уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Законодавець також використовує спеціальну категорію - суб'єкти демонополізації, антимонопольного регулювання. Відповідно до зазначеної Програми демонополізації економіки і розвитку конкуренції суб'єктами демонополізації, антимонопольного регулювання та застосування антимонопольного законодавства є державні органи, які забезпечують процес демонополізації економіки та розвитку конкуренції:

- Верховна Рада України приймає законодавчі акти з питань демонополізації економіки і розвитку конкуренції, в тому числі антимонопольне законодавство; затверджує Державну програму демонополізації економіки і розвитку конкуренції;

- Президент України приймає рішення з питань демонополізації економіки і розвитку конкуренції у межах своїх повноважень;

- Кабінет Міністрів України забезпечує розроблення Державної програми демонополізації економіки і розвитку конкуренції, приймає рішення з питань забезпечення процесу демонополізації та антимонопольного регулювання; делегує повноваження щодо демонополізації та антимонопольного регулювання міністерствам, відомствам, іншим центральним, а також місцевим органам державної виконавчої влади; встановлює найважливіші показники і параметри антимонопольного регулювання;

- Антимонопольний комітет України бере участь у розробленні Програми і проведенні демонополізації окремих об'єктів; здійснює державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, забезпечує захист інтересів підприємців від його порушень; приймає розпорядження про примусовий поділ монопольних утворень у разі зловживання їх монопольним становищем; вносить до відповідних органів пропозиції щодо зміни сфери антимонопольного регулювання. Відповідно до Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.93 р. Антимонопольний комітет України за своїм статусом є спеціальним державним органом, створеним для забезпечення державного контролю за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства;

- Фонд державного майна України, місцеві органи приватизації здійснюють приватизацію майна державних підприємств з урахуванням вимог антимонопольного законодавства і зазначеної Програми;

- центральні та місцеві органи державної виконавчої влади розробляють і реалізують заходи щодо демонополізації економіки та розвитку конкуренції, які є складовою частиною галузевих і регіональних програм ринкових перетворень; виходять з ініціативою щодо демонополізації конкретних об'єктів; вживають заходів для регулювання відповідних ринків і діяльності монопольних утворень.

Суб'єктами демонополізації можуть також виступати:

- керівництво і трудові колективи підприємств (об'єднань), які виходять з ініціативою щодо розукрупнення підприємств (об'єднань) з метою ліквідації їх монопольного становища, створення на основі структурних підрозділів (одиниць) самостійних господарюючих суб'єктів, виходу підприємств із складу об'єднань;

- покупці, які виявляють ініціативу щодо приватизації структурних підрозділів підприємств, а також структурних одиниць об'єднань, які не привели свій статус у відповідність з чинним законодавством.

3. Відповідно до ч. 3 коментованої статті органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію, необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів.

4. Відповідно до ч. 4 коментованої статті правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Гарантії державного захисту конкуренції та недопущення зловживання монопольним становищем на ринку закріплено в ст. 42 Конституції України.

Спеціальними законами, предметом регулювання яких є антимонопольно-конкурентні відносини, є Закони України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України".