Мы ВКонтакте

Стаття 20. Захист прав суб'єктів господарювання та споживачів

1. Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

2. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

3. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Коментар:

1. Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

У коментованій статті йдеться про захист прав суб'єктів господарювання та споживачів. Оскільки ГК не наводить поняття "споживач", питання щодо цього та щодо наявності в Кодексі зазначеної статті викликало значний інтерес у науковців і є сьогодні предметом дискусій.

Аналізуючи окремі нормативно-правові акти, можна дійти висновку про загальне та спеціальне розуміння категорії "споживач". Отже, відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 р., споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. У спеціальному розумінні законодавець використовує категорії споживачів енергії, реклами тощо. Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.97 р. споживачі енергії - це суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю. Споживачами реклами, відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" від 03.07.96 р., є невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама. У Законі України "Про природні монополії" від 20.04.2000 р. споживачем товарів, що виробляються суб'єктами природних монополій, визначається фізична або юридична особа, яка придбаває товар, що виробляється (реалізується) суб'єктами природних монополій. Однак основна дискусія навколо цього питання стосується неоднозначного розуміння статусу споживачів саме як учасників господарських відносин. Адже відповідно до ст. 2 Кодексу споживачі є учасниками відносин у сфері господарювання. З огляду на це пропонується визначати споживачів як осіб, які споживають результати господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою їх подальшого використання. У такому загальному розумінні термін "споживач" має бути закріплений в ГК.

Відповідно до ч. 1 коментованої статті держава повинна забезпечити захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Таким чином, обов'язок держави полягає в наступному: забезпечити реалізацію прав і законних інтересів зазначених суб'єктів; створити умови задля недопущення порушення прав і законних інтересів зазначених суб'єктів.

2. У частині 2 коментованої статті визначається право кожного суб'єкта господарювання та споживача на захист прав і законних інтересів, а також формулюються способи захисту прав та законних інтересів зазначених суб'єктів. З огляду на це, слід зауважити, що право кожного суб'єкта господарювання та споживача на захист своїх прав і законних інтересів є загальним і може бути використано названою категорією суб'єктів незалежно від того, чи передбачено це спеціальним нормативно-правовим актом, яким врегульовано відносини, що виникають у зв'язку з реалізацією такого права чи законного інтересу.

Основними способами захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів є наступні:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин тощо.

Наведений перелік способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів не є вичерпним, а тому захист прав може здійснюватися за допомогою інших способів, передбачених законодавством.

3. Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Частиною 3 коментованої статті передбачено, що порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами. Загальні положення щодо захисту прав зазначених суб'єктів закріплені, зокрема, в ч. 6 ст. 74, ч. 8 ст. 78, ст. 108, 136, 137, 147 та інших статтях ГК. Про захист прав суб'єктів господарювання та споживачів йдеться також у багатьох законах, якими регулюються певні види господарської діяльності або основні засади організації господарської діяльності, наприклад, Законах України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р., "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. (див. ст. 22, 23), "Про рекламу" від 03.07.96 р. (див. розд. IV), "Про електроенергетику" від 16.10.97 р. (ст. 27), "Про архітектурну діяльність" від 20.05.99 р. (розд. VII) та ін.