Мы ВКонтакте

Стаття 29. Зловживання монопольним становищем на ринку

1. Зловживанням монопольним становищем вважаються:

нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту;

обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання;

встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів;

встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.

Коментар:

Факт монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання не створює правопорушення, таке становище може бути досягнуто законним шляхом та є підставою для здійснення додаткових заходів щодо правового регулювання та господарського нагляду з боку органів державної влади.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням конкурентного законодавства, що полягає в діях чи бездіяльності суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема до обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Ознаками зловживання є активна (дія) чи пасивна (бездіяльність) поведінка монополіста, яка наносить шкоду економічній конкуренції чи споживачам.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Суб'єкт господарювання - монополіст може встановлювати монопольно високі або монопольно низькі ціни. У випадку встановлення монопольно високих цін наноситься шкода споживачам, які вимушені сплачувати за товар більше, ніж є його справедлива ціна чи ціна, яка може бути встановлена при існуванні конкуренції. Це призводить до необґрунтованого збагачення суб'єкта господарювання та можливості фінансово лобіювати власні інтереси. У випадку встановлення монопольно низької ціни, що на певний час є корисним для споживачів, існує загроза доведення до неплатоспроможного стану інших суб'єктів господарювання, оскільки споживач купуватиме більш дешевий товар. Після усунення існуючих конкурентів та зміцнення монопольного становища у суб'єкта господарювання з'являється можливість установити монопольно високі ціни, оскільки товарів інших виробників на ринку не існує;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин. Обумовлення укладення угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору. Часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання. Наведені порушення є договірними порушеннями. Вони виключають можливість для економічно слабкої сторони здійснювати своє право на господарську діяльність, що гарантовано ст. 13 Конституції України. Встановлюючи різні умови до рівнозначних угод, суб'єкт господарювання - монополіст створює різні умови для агентів за договорами, які конкурують між собою на одному ринку товарів, що призводить до створення нерівних умов господарювання, порушення права на вільну господарську діяльність та викривлення конкуренції;

3) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям. Обмеження виробництва, ринків створює дефіцит відповідного товару, тобто попит на товар перевищує його пропозицію. Це створює умови для встановлення монопольно високої ціни на товар та отримання завдяки цьому монопольно високих прибутків і нанесення шкоди споживачу, який вимушений сплачувати за той самий товар більшу ціну.

Скорочення випуску товару не може визнаватися зловживанням монопольним становищем у випадку наявності об'єктивних підстав для таких дій;

4) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин. Конкурентоспроможність - це ступінь привабливості суб'єкта господарювання, сукупність якісних і вартісних характеристик товару, які забезпечують задоволення конкретних потреб споживача. Конкурентоспроможність визначає спроможність суб'єкта господарювання витримувати конкуренцію в порівнянні із іншими суб'єктами на даному ринку. Вона може підтримуватися тільки завдяки безперервному поліпшенню продукції з боку виробника. Таке можливо лише за наявності кваліфікованих людських ресурсів, внутрішніх технічних можливостей, у разі володіння та здатністю розробляти нові інтелектуальні продукти, що можуть бути використані при виготовленні продукції. Будь-яке обмеження доступу до джерел поліпшення товару і складає правопорушення щодо обмеження конкурентоспроможності;

5) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання. Основними ознаками, що визначають сутність поведінки суб'єкта господарювання, є наявність факторів обмеження доступу інших суб'єктів господарювання на ринок та визначення умов обігу товарів, які, зокрема, визначаються:

- наявністю або встановленням бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання;

- обмеженістю можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів;

- обмеженістю збуту товарів та встановленням бар'єрів для залишення цього ринку з метою знайти на інших товарних ринках покупців (продавців) у зв'язку з труднощами реалізації того, у що був вкладений капітал;

- відданістю споживачів компаніям і їх товарам, продуктам харчування і одягу, які вони знають та використовують.

Під бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок розуміються:

- обмеження за попитом, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців;

- адміністративні обмеження;

- економічні та організаційні обмеження;

- екологічні обмеження;

- нерозвиненість ринкової інфраструктури;

- інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).