Мы ВКонтакте

Стаття 36. Неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею

1. Відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.

2. Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

3. Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

4. Схилянням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

5. Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.

6. За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Коментар:

1. Загальноприйнятим у світі є віднесення до недобросовісної конкуренції порушень комерційної таємниці, хоча Паризька конвенція не зачіпає питань використання комерційної таємниці.

Як правило, конкурентоспроможність у промисловості і комерційній діяльності залежить від використання нових технологій і методів роботи.

Кожна галузь економіки є унікальною. Вона потребує великих матеріальних затрат і часу на науково-дослідні та експериментально-конструкторські роботи, внаслідок яких розробляються нові технології або методи діяльності, що надають підприємцю правомірні конкурентні переваги. Ці досягнення не завжди патентоспроможні.

Внаслідок розкриття інформації про досягнення конкурент отримує їх без вкладення власних коштів. Використання без належного дозволу отриманої конфіденційної інформації будь-якими особами, крім власника, є фактом привласнення чужих досягнень, що мають комерційну цінність. При цьому власник комерційної таємниці втрачає економічні і конкурентні переваги, тобто витрачені на них кошти та прибуток у майбутньому. Конкурент, який не розробив, а привласнив конфіденційну інформацію, внаслідок менших витрат на виробництво отримує додаткові переваги перед власником інформації та іншими підприємствами.

Стаття 505 ЦК України встановлює, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі, в сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу із видом інформації, до якого вона належить. У зв'язку з цим вона має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно її контролює.

Для встановлення факту, чи є інформація комерційною таємницею, треба встановити ступінь відомості цієї інформації суспільству або представникам торгівлі та промисловості, зусилля та витрати, які понесені підприємцем для її придбання, цінність для певного комерсанта та його конкурентів, перешкоди для її отримання іншими особами законним шляхом, заходи власника для збереження секретності інформації. Таким чином, поширена або легкодоступна інформація не може виступати як комерційна таємниця.

Визнається, що працівники мають право використовувати з метою отримання заробітку досвід, навички і знання, отримані за попереднім місцем роботи, у тому числі внаслідок володіння комерційною таємницею. З іншого боку, працівник на новому місці повинен проявляти добросовісність по відношенню до попереднього роботодавця та не розповсюджувати після звільнення конфіденційні відомості, з якими він був ознайомлений.

Здається, важко визначити, де межа між дозволеним використанням отриманого досвіду, навичок і знань, законно отриманих на попередньому місці роботи, та забороненим розкриттям і використанням комерційної таємниці колишнього роботодавця.

Враховуючи, що право на комерційну таємницю не є виключним правом, таємниця може бути отримана в межах законної комерційної діяльності, тобто без впливу на працівників конкурента або без використання інших протиправних, наприклад технічних, засобів; використання комерційної таємниці не завжди можна віднести до актів недобросовісної конкуренції.

2. Для встановлення неправомірності збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю, необхідно визначити критерій такої неправомірності. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про інформацію" громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною за власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, у тому числі належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту. Таким чином, умисне отримання комерційної інформації з корисливою метою в порушення встановленої системи (способів) захисту є неправомірним.

3. Розголошенню комерційної таємниці як правопорушенню притаманні певні ознаки. По-перше, розголосити комерційну інформацію може тільки особа, якій ця інформація була довірена в установленому порядку. По-друге, настання внаслідок її розголошення негативних наслідків у виді заподіяння суб'єкту господарювання шкоди або можливість настання таких негативних наслідків.

4. Під схилянням до розголошення комерційної таємниці слід розуміти будь-які цілеспрямовані дії щодо особи, якій ця комерційна інформація була довірена в установленому порядку, якщо особа розкрила інформацію у спосіб, не передбачений її власником, та це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

5. Неправомірним використанням комерційної таємниці є використання у виробництві неправомірно здобутих відомостей. У випадку доступності інформації, що складала комерційну таємницю, її використання не можна вважати неправомірним.

6. За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть адміністративно-господарську відповідальність, встановлену ст. 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", адміністративну відповідальність згідно зі ст. 1643 КУпАП, кримінальну відповідальність згідно зі ст. 231, 232 КК України, цивільну відповідальність за нанесену шкоду.