Мы ВКонтакте

Стаття 47. Загальні гарантії прав підприємців

1. Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

2. Забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи послуг для пріоритетних державних потреб.

3. Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом.

4. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

5. Підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, у передбачених законом випадках може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов'язків, з відшкодуванням підприємцю відповідних збитків органом, який приймає таке рішення. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.

Коментар:

1. Підприємницька діяльність не може здійснюватися без матеріально-технічних, фінансових, природних та інших видів ресурсів. Саме тому ч. 1 коментованої статті гарантується надання усім підприємцям без обмежень рівних прав та рівних можливостей для залучення та використання таких ресурсів. Зокрема, гл. 15 Господарського кодексу передбачається можливість використання суб'єктами господарювання природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, тваринного світу тощо). Проте, порядок їх використання встановлюється спеціальним законодавством: земельним, водним, лісовим та іншим.

2. Частиною 2 коментованої статті визначаються особливості розподілу матеріально-технічних та інших ресурсів для задоволення пріоритетних державних потреб. Законом України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" визначається, що пріоритетні державні потреби - це потреби України в товарах, роботах і послугах, необхідних для розв'язання найважливіших соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів державної влади, що утримуються за рахунок Державного бюджету України; ці потреби забезпечуються суб'єктами господарювання усіх форм власності. Відповідно до законодавства державою здійснюється стимулювання таких суб'єктів господарювання, а саме: забезпечення відповідними фінансовими, матеріально-технічними, природними та іншими ресурсами, необхідними для виконання державного замовлення. Крім того, особливості централізованого забезпечення ресурсами можуть передбачатися спеціальним законодавством, наприклад Законом України "Про державне оборонне замовлення".

3. На сьогодні положення Конституції України забезпечують гарантії підприємницької діяльності. Визначальну роль мають норми ст. 41 Конституції, оскільки в ній містяться ряд важливих гарантій підприємницької діяльності: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, інакше ніж за рішенням суду; примусове відчуження об'єктів права приватної власності для потреб суспільства можливе тільки за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Таким чином, Конституція вирішує головну економіко-правову проблему - проблему власності. Термін "власність", форми власності в Конституції розуміються як форми господарювання, які здійснюються різними суб'єктами. Крім того, ряд конституційних положень забезпечують єдиний економічній і правовий простір в країні. Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в ч. 3 коментованої статті.

4. У випадку порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування майнових прав підприємця збитки, що були йому завдані, підлягають відшкодуванню в порядку, що визначений законодавством. Так, Господарський кодекс містить главу 25, якою передбачається обов'язок відшкодувати збитки суб'єкту господарювання, права та законні інтереси якого порушені учасником господарських відносин, який їх порушив. Крім того, загальні положення щодо відшкодування збитків містяться в ст. 623 Цивільного кодексу України та в інших нормативно-правових актах України.

5. За загальним правилом, визначеним ст. 6 Кодексу, забороняється незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, у тому числі з приводу здійснення підприємницької діяльності. Однак у випадках, що визначені діючим законодавством України, наприклад Законами України "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану" тощо, дозволяється залучення до виконання в робочий час державних або громадських обов'язків як самого підприємця, так і його найманих працівників. При цьому завдані підприємцю збитки мають бути відшкодовані органом, який приймає рішення про залучення цих осіб до виконання державних або громадських обов'язків, у порядку, що визначений законодавством.