Мы ВКонтакте

Стаття 52. Некомерційне господарювання

1. Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

2. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

3. Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.

Коментар:

1. Як визначається законодавством, а саме ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу, господарська діяльність поділяється на два види: підприємництво та некомерційна господарська діяльність (некомерційне господарювання). Стаття 52 зазначеного Кодексу вперше в законодавстві України дає визначення некомерційного господарювання як самостійної систематичної господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання і спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Тобто основною відмінністю такої діяльності від підприємництва виступає мета здійснення, адже некомерційне господарювання направлене на задоволення економічних, соціальних або інших результатів. Проте це зовсім не означає, що суб'єкти такої діяльності не можуть отримувати прибуток, тобто не можна ототожнювати поняття "некомерційна господарська діяльність" та "неприбуткова діяльність". У будь-якому випадку некомерційне господарювання є одним із видів господарської діяльності, тобто має всі ознаки такої діяльності як-то: спрямування на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг та має вартісний характер, тобто передається за плату. Саме за наявності таких ознак ця діяльність може приносити прибуток незалежно від мети створення.

2. Як правило, некомерційне господарювання здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки, на що вказує ч. 2 коментованої статті. Наприклад, такими суб'єктами можуть бути державні або комунальні підприємства, основною метою створення яких є проведення політики відповідного державного органу, до сфери управління якого вони входять. Крім того, до числа таких суб'єктів можна віднести також державні чи комунальні господарські об'єднання, які створюються в розпорядчому порядку органами державної виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування; основною метою їх створення є управління відповідною галуззю господарства в цілому. Поряд із зазначеними суб'єктами, некомерційне господарювання може здійснюватися і в інших сферах суспільного життя. Зокрема, некомерційну господарську діяльність здійснюють благодійні, релігійні та інші організації, діяльність яких спрямована на виконання їх статутних завдань та цілей. Так, відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації створюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру.

Коментованою статтею закріплено загальне правило про те, що некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом. Така заборона може міститися як в законодавчих актах, що регулюють той чи інший вид господарської діяльності, так і в інших нормативно-правових актах. Наприклад, ч. 2 ст. 414 Кодексу заборонено здійснювати у Збройних Силах України будь-який інший вид діяльності, окрім некомерційної господарської діяльності.

3. Заборона здійснювати некомерційну господарську діяльність органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, що міститься в ч. 3 коментованої статті, пов'язана із здійсненням цими органами та посадовими особами відповідних функцій, що передбачені Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами. Саме з метою уникнення зловживань та корупції з боку цих органів та посадових осіб законодавець забороняє здійснення ними як підприємницької діяльності, що передбачено ч. 4 ст. 43 Кодексу, так і некомерційної господарської діяльності. Однак, незважаючи на це, такі особи є учасниками господарських відносин і наділяються відповідною компетенцією у сфері господарювання (див. коментар до ст. 2 та ст. 8 Кодексу).