Мы ВКонтакте

Стаття 60. Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання

1. Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

2. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

3. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

4. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

5. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Коментар:

Стаття 60 ГК України встановлює загальні положення порядку ліквідації суб'єкта господарювання. Ці положення потребують комплексного аналізу разом із ст. 111 ЦК України, яка регулює порядок ліквідації юридичної особи. Слід зазначити, що ліквідації передує складна і тривала обов'язкова процедура, яку умовно можна розділити на певні етапи.

Прийнявши рішення про припинення діяльності суб'єкта господарювання, його учасники, суд або інший орган відповідно до своєї компетенції повинні негайно у письмовій формі сповістити про своє рішення орган, який здійснює державну реєстрацію. Перелік документів, які подаються в такому випадку, передбачений розділом IV Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Отримавши таке повідомлення, орган державної реєстрації вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про рішення щодо припинення юридичної особи. Така вимога направлена на захист прав кредиторів, які вже на початковій стадії зможуть знати про наміри юридичної особи, яка припиняє свою діяльність.

Усі дії, пов'язані з ліквідацією суб'єкта господарювання, вчиняються ліквідаційною комісією, яка, за загальним правилом, утворюється власником майна суб'єкта господарювання чи його представником, або іншим органом, визначеним законом. У ролі ліквідаційної комісії може виступати орган управління юридичної особи. Дані про склад ліквідаційної комісії, у тому числі їх ідентифікаційні номери її членів, повинні міститись у рішенні щодо припинення юридичної особи, хоча склад ліквідаційної комісії, у разі добровільної ліквідації, законодавством не регламентовано. До ліквідаційної комісії переходять усі повноваження по управлінню справами суб'єкта господарювання, за винятком тих, які віднесені законодавством до компетенції учасників, наприклад, затвердження ліквідаційного балансу.

Порядок та строки проведення ліквідації суб'єкта господарювання, строки заяви кредиторами своїх претензій встановлюються органом (особою), який прийняв рішення про ліквідацію. При цьому передбачається, що строк для заяви претензій кредиторами не може бути меншим ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Відповідно до частин 3 та 4 коментованої статі на ліквідаційну комісією покладається виконання таких обов'язків: розміщення в друкованих виданнях повідомлення про ліквідацію суб'єкта господарювання та про порядок і строки заяви кредиторами своїх претензій; персональне повідомлення про ліквідацію (в письмовій формі) явних кредиторів; вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості; виявлення кредиторів та їх вимог.

Повідомлення про ліквідацію суб'єкта господарювання здійснюється в порядку та на умовах, передбачених ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Так, наприклад, повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) рішення щодо припинення юридичної особи повинно містити відомості про найменування юридичної особи, її ідентифікаційний код та місцезнаходження, підставу для прийняття рішення щодо припинення (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація), місце та дату внесення запису про прийняття рішення засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом про припинення юридичної особи, дату призначення та інформацію про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо), порядок і строк заявлення кредиторами вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк, протягом якого повинно бути розміщене таке оголошення, передбачений лише у ст. 20 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої повідомлення про припинення господарського товариства повинно бути опубліковано ліквідаційною комісією у триденний строк з моменту її призначення.

Окрім зазначених обов'язків, до повноважень ліквідаційної комісії входить оцінка наявного майна суб'єкта господарювання, розрахунок з кредиторами, складення ліквідаційного балансу і подання його органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Оцінка наявного майна суб'єкта господарювання, який ліквідується, здійснюється під час проведення інвентаризації, яка є обов'язковою при ліквідації підприємства. Такий обов'язок встановлюється Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. N 69, Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. N 419. Під інвентаризацією слід розуміти певну послідовність практичних дій із документального підтвердження наявності, стану та оцінки майна й зобов'язань підприємства.

Відповідно до ст. 111 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, та перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам суб'єкта господарювання, що ліквідується, відбувається відповідно до проміжного ліквідаційного балансу з дня його затвердження. Оскільки порядок розрахунків з кредиторами особи, що ліквідується, врегульований ст. 61 ГК України, детальніше з цього питання див. коментар до вказаної норми.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, що затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, а майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Підписи членів ліквідаційної комісії на ліквідаційному балансі юридичної особи потребують обов'язкового нотаріального посвідчення (ст. 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку. Так, при ліквідації господарського товариства достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 20 Закону України "Про господарські товариства").

Останнім етапом ліквідаційного процесу є внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про державну реєстрацію припинення суб'єкта господарювання.