Мы ВКонтакте

Стаття 82. Установчі документи господарського товариства

1. Установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

2. Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу.

3. Статут акціонерного товариства, крім зазначених у частині другій цієї статті відомостей, повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

4. Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

5. Засновницький договір повного товариства і командитного товариства, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинні визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

6. Найменування господарського товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних товариств і командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, які несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, а також інші необхідні відомості. Найменування господарського товариства не може вказувати на належність товариства до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

7. До установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону. Якщо в установчих документах не вказано строк діяльності господарського товариства, воно вважається створеним на невизначений строк.

8. Установчі документи господарського товариства у передбачених законом випадках погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

9. Порушення встановлених цією статтею вимог щодо змісту установчих документів господарського товариства є підставою для відмови у його державній реєстрації.

10. Господарське товариство може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Якщо господарське товариство створюється та діє на підставі модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про вид товариства, його найменування, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, склад засновників та учасників, розмір статутного (складеного) капіталу, розмір часток кожного з учасників, порядок внесення ними вкладів, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

 

Коментар:

 

1. Правовий статус господарських товариств визначається їх засновниками (учасниками) в установчих документах. Установчий документ є найважливішим корпоративним нормативним актом господарського товариства. За правовою природою установчий документ є актом, який визначає правовий статус господарського товариства як юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства, інших працівників, та визначає порядок затвердження і внесення змін до нього.

У залежності від виду господарських товариств функції установчого документа можуть виконувати засновницький договір або статут. Так у повному товаристві і командитному товаристві установчим документом є засновницький договір. Разом з тим у командитному товаристві, у передбачених законом випадках, як установчий документ може використовуватися й інший документ. Так, згідно з ч. 3 ст. 134 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені цією статтею для командитного товариства.

Установчим документом, який визначає правове становище акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю, є статут. Статут затверджується засновниками і змінюється вищим органом управління господарського товариства. На відміну від засновницького договору, статут, за правовою природою, не є правочином.

2. Частина 2 коментованої статті визначає відомості, які становлять зміст установчих документів господарських товариств. Відсутність зазначених відомостей в установчих документах відповідно до ч. 2 ст. 89 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у державній реєстрації господарського товариства.

До обов'язкових відомостей, які згідно з Господарським кодексом України повинні зазначатися в установчих документах господарського товариства, належать відомості про найменування, вид товариства, предмет і цілі його діяльності; склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів; порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації; інші відомості, пов'язані з особливостями певного виду господарського товариства, передбачені законодавством.

3. З огляду на особливості правового статусу акціонерних товариств законодавцем передбачено ряд додаткових відомостей, які повинні включатися до статуту акціонерного товариства. Зміст обов'язкових для включення до статуту акціонерного товариства відомостей пов'язаний зі статусом акціонерного товариства як емітента акцій. Зокрема, статут акціонерного товариства повинен містити відомості про види акцій, що випускаються товариством, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Внесення зазначених відомостей до статуту акціонерного товариства повинно відбуватися з урахуванням положень Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 р. З прийняттям зазначеного закону законодавцем було встановлено єдину форму випуску акцій. Передбачається, що акціонерними товариствами можуть випускатися тільки іменні акції. Разом з тим до набуття 13.05.2006 р. чинності Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" акціонерні товариства могли випускати як іменні акції, так і акції на пред'явника.

Крім виду акцій у статуті повинна зазначатись і номінальна вартість акцій. При цьому слід зауважити, що акція, згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", може мати номінальну вартість, установлену тільки в національній валюті. До того ж мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою ніж одна копійка.

Визначаючи у статуті акціонерного товариства співвідношення акцій різних видів, слід пам'ятати, що акціонерним товариством можуть випускатися тільки іменні акції, які можуть бути двох типів: простими та привілейованими. Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків (ч. 8 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"). При цьому статутом може бути передбачена можливість розміщення акціонерним товариством привілейованих акцій різних класів.

При зазначенні у статуті кількості акцій, що купуються засновниками акціонерного товариства, слід керуватися ч. 4 ст. 28 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", згідно з якою перше розміщення акцій відкритого акціонерного товариства є виключно закритим (приватним) серед засновників. Тобто це означає, що кількість акцій, яка купується засновниками акціонерного товариства при його створенні, завжди повинна становити 100 % від загальної кількості випущених акцій.

4. Особливості правового статусу товариства з обмеженою відповідальністю обумовлюють необхідність внесення до статуту ряду додаткових (крім зазначених у ч. 2 коментованої статті) відомостей. Характерною ознакою товариства з обмеженою відповідальністю є обов'язковість статутного капіталу, мінімальний розмір і порядок формування якого встановлюються законодавством. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю поділений на частки - рівні або різні - за кількістю учасників і в залежності від розмірів їх вкладів. При цьому конкретний розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів повинні бути визначені у статуті товариства з обмеженою відповідальністю.

Статутом товариства з обмеженою відповідальністю може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників. Якщо ж такий порядок у статуті не визначений, при урегулюванні відносин, які виникатимуть у зв'язку зі зміною вартості внесків учасників, застосовуватиметься правило, передбачене ч. 2 ст. 51 Закону України "Про господарські товариства", згідно з ним зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розміри їх часток у статутному фонді, вказаних в установчих документах товариства.

5. Особливості правової природи повного товариства і командитного товариства, що пов'язані з обов'язковістю не лише майнової, а й персональної участі в товаристві для всіх (повне товариство) або для частини його учасників (командитне товариство), з відсутністю органів управління, здійсненням управління справами безпосередньо учасниками, які несуть повну відповідальність, з відсутністю вимог до мінімального розміру статутного (складеного) капіталу товариства та порядку його формування, обумовлюють необхідність включення до установчих документів таких товариств додаткових відомостей. У зв'язку з цим крім відомостей, зазначених у ч. 2 коментованої статті, до засновницького договору повного товариства і командитного товариства повинні включатися відомості щодо розміру частки кожного з учасників, форми їх участі у справах товариства, розміру, складу і порядку внесення ними вкладів. При цьому стосовно вкладників командитного товариства у засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

6. Як і будь-яка юридична особа, господарське товариство повинно мати своє найменування. У найменуванні господарського товариства зазначаються його вид (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство) та назва. Найменування повних товариств і командитних товариств також повинно містити прізвища (найменування) учасників товариства, які несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Назва господарського товариства може складатися з власної назви господарського товариства, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи, інші відомості згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, установлених Цивільним та Господарським кодексами України та законами України.

Назва юридичної особи береться у лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової форми суб'єкта господарювання (наприклад, Закрите акціонерне товариство "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЗЕРВ").

Господарське товариство., крім повного найменування (не більше, ніж 182 символи) може мати скорочене найменування (не більше, ніж 38 символів).

У найменуванні господарського товариства забороняється використання найменувань органів державної влади, місцевого самоврядування та історичних державних найменувань, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України. Найменування господарського товариства не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи.

У назві господарського товариства не може бути використане слово "національний" у всіх відмінках, крім закладів (установ), які набувають статусу національного закладу (установи) України, згідно з Указом Президента України від 16.06.95 р. N 451 "Про Положення про національний заклад (установу) України" (із змінами і доповненнями).

При написанні найменування господарського товариства слід керуватися нормами Господарського та Цивільного кодексів України, законів, а також Вимогами щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004 р. N 65.

7. Будь-яке господарське товариство, як автономне утворення, об'єднання осіб для здійснення певної соціально корисної діяльності, вправі формулювати для своїх учасників, органів управління, найманих працівників певні правила поведінки, а також інші умови діяльності господарського товариства, з тим щоб максимально ефективно організувати їх роботу і досягнути поставлених перед товариством цілей і завдань. Такі правила чи умови діяльності господарського товариства можуть бути зафіксовані в установчих документах товариств за умови, що це не суперечитиме закону.

Господарські товариства можуть створюватися як на певний строк, так і на невизначений строк. Якщо в установчих документах не вказано строк діяльності господарського товариства, воно вважається створеним на невизначений строк. При цьому слід мати на увазі, що для окремих видів господарських товариств законодавством може передбачатись обов'язковість їх створення тільки на визначений строк. Так, згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15.03.2001 р. корпоративні інвестиційні фонди закритого типу, що створюються у формі відкритого акціонерного товариства, можуть бути тільки строковими. Такі корпоративні інвестиційні фонди закритого типу створюються на певний строк, встановлений у проспекті емісії; після закінчення строку зазначені акціонерні товариства ліквідуються або реорганізуються.

8. В окремих, передбачених законом, випадках установчі документи господарського товариства повинні погоджуватися з Антимонопольним комітетом України. Необхідність такого погодження виникає, наприклад, у передбачених ст. 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. випадках, коли господарські товариства є учасниками концентрації суб'єктів господарювання. Погодження установчих документів господарського товариства з Антимонопольним комітетом України у такому разі здійснюється шляхом отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання. Порядок отримання дозволу визначається Положенням про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію), затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.02.2002 р. N 33-р.

9. Вимоги до змісту установчих документів господарських товариств, передбачені коментованою статтею, є обов'язковими до виконання учасниками господарських відносин. Порушення зазначених вимог згідно із ч. 9 ст. 82 ГКУ є підставою для відмови у державній реєстрації господарського товариства. Дана норма кореспондується з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" та ч. 1 ст. 27, ст. 30 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За наявності порушень вимог щодо змісту установчих документів, які є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації господарського товариства, державний реєстратор зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику господарського товариства або уповноваженій ним особі повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації господарського товариства, відповідно до опису. Після усунення порушень вимог щодо змісту установчих документів, які були підставою для відмови у проведенні державної реєстрації господарського товариства, засновники (учасники) або уповноважена ними особа можуть повторно подати документи на проведення державної реєстрації господарського товариства.