Мы ВКонтакте

Стаття 126. Асоційовані підприємства. Холдингові компанії

1. Асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

2. Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

3. Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

4. Про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону.

5. Холдингова компанія - публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

6. Якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства.

7. Загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, в тому числі Державної керуючої холдингової компанії, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації регулюються Законом України "Про холдингові компанії в Україні" та іншими нормативно-правовими актами.

 

Коментар:

 

1. У широкому розумінні асоційовані підприємства - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, у якій основне підприємство здійснює вирішальний вплив на управління або на діяльність залежного підприємства на підставі закону або договору, укладеного в групі підприємств. У вузькому розумінні - такий вирішальний вплив звужується шляхом законодавчого закріплення ознак асоційованих підприємств. Так, ГК в ч. 1 ст. 126 дає широке тлумачення асоційованим підприємствам.

Можна дати наукове визначення асоційованим підприємствам. Асоційовані підприємства - це група підприємств, що пов'язані між собою відносинами контролю (вирішального і простого впливу одного підприємства на прийняття рішення залежним) або/та участі в капіталі одне одного.

2. Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі, якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншими (залежними) підприємствами, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цих підприємств кваліфікованою більшістю голосів. Ні ГК, ні законодавство України не тлумачать термін "блокування". Прикладом можливого блокування є порядок прийняття деяких рішень в акціонерному товаристві. Так, згідно з ч. 4 ст. 159 ЦК деякі рішення приймаються ѕ від кількості акціонерів, що беруть участь у зборах. Отже, якщо підприємство-акціонер має 1/4 таких голосів, між ним та акціонерним товариством встановлюються відносини простої залежності. Зрозуміло, що в цьому випадку відносини залежності є ситуативними (в залежності від кількості голосуючих). Однак з іншого боку, згідно зі ст. 118 ЦК головним визнається підприємство, якому належить 20 або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи 20 або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства іншого (залежного) підприємства. Отже, спостерігаємо розбіжності не тільки в категоріальному апараті двох кодексів, але й що під цими категоріями криється (в ЦК - 20 %, в ГК фактично 25 %).

3. Вирішальна залежність виникає, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування через переважну участь контролюючого підприємства у статутному фонді та/або загальних зборах чи в інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема завдяки володінню контрольним пакетом акцій.

ГК не дає визначення контролю. Можна зробити висновок, що під цим терміном розуміється можливість одного суб'єкта господарювання забезпечувати вирішальний вплив на прийняття рішення підконтрольним суб'єктом, що здійснюється у випадках, передбачених законодавством.

Контроль між асоційованими підприємствами може виникати в силу: переважної участі у статутному капіталі дочірнього підприємства; безпосереднього управління органами холдингової компанії діяльністю дочірніх підприємств; укладення договору про підпорядкування; інших підстав, коли фактично виникає контроль.

4. Згідно з ч. 4 ст. 126 ГК про наявність не тільки вирішальної, але й простої залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону.

Разом з тим, ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" серед інших підстав для публікації відомостей з Єдиного державного реєстру не містить вимоги опублікування відомостей про наявність простої чи вирішальної залежності. Для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, публікація цих відомостей не передбачається (ч. 3 ст. 29 зазначеного Закону).

Варто зауважити, що інформація про власників пакетів акцій, які дорівнюють 5 відсоткам або більше, підлягає обов'язковому розкриттю в річному звіті відкритого акціонерного товариства серед відомостей про емітента.9 Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про учасників і засновників юридичної особи, які є загальнодоступними. Зважаючи на наведені аргументи і на те, що публікація відомостей про встановлення відносин залежності фактично не вимагається на даний момент, погоджуємося з думкою, що практичної потреби в додатковому оприлюдненні інформації про залежність немає10.

5. Стаття 1 Закону України "Про холдингові компанії в Україні" (далі - Закон про холдинги) визначає холдингову компанію як господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія. Під державною холдинговою компанією розуміється холдингова компанія, утворена у формі відкритого акціонерного товариства, не менш як 100 відсотків акцій якого належить державі. Цим поняттям протирічить визначення холдингової компанії, до якого не включаються пакети акцій, що перебувають у державній власності. За законом про холдинги такі пакети акцій є складовими холдингових корпоративних пакетів, однак якщо 100 відсотків акцій самої холдингової компанії належать державі, то вона є державною холдинговою компанією.

6. До прийняття Закону про холдинги ч. 6 та ч. 7 ст. 126 ГК регулювали порядок відповідальності головного підприємства за боргами дочірнього. Тепер положення про відповідальність стосується лише холдингової компанії та корпоративних підприємств. Згідно зі ст. 1 Закону про холдинги корпоративне підприємство - це господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія. Частина 6 ст. 126 ГК передбачає, якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства. З аналізу ч. 6 ст. 126 ГК випливає, що у випадку банкрутства корпоративного підприємства холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність залежно від її вини.

7. Процедура створення, управління та припинення діяльності холдингової компанії регулюється Законом про холдинги. Варто зазначити, що на сьогодні не існує жодної холдингової компанії, створеної за цим Законом, оскільки ним передбачається створення Єдиного державного реєстру холдингових компаній, що є невід'ємною частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Більше того, згідно з ч. 4 ст. 3 Закону про холдинги статусу юридичної особи холдингова компанія набуває з моменту її внесення до Єдиного державного реєстру холдингових компаній. Спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації забезпечує ведення Державного реєстру холдингових компаній України. На сьогодні таким органом є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Однак до кола його повноважень не було внесено ведення Єдиного державного реєстру холдингових компаній України, як і не затверджено КМУ порядку проведення державної реєстрації холдингових компаній.

Стаття 4 Закону про холдинги зазначає, що рішення про утворення холдингової компанії приймається власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) і оформлюється відповідним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону про холдинги в разі включення до порядку денного загальних зборів холдингової компанії питання про відчуження будь-яких пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних підприємств та/або про ліквідацію холдингової компанії такі загальні збори визнаються правомочними за умови реєстрації для участі в них акціонерів (їх представників), що мають відповідно до статуту холдингової компанії більше як 80 відсотків голосів.

Разом з тим поняття пакета акцій (часток, паїв) Законом не визначено. Тому у випадку закріплення статутом включення до порядку денного питання про відчуження будь-яких акцій (навіть однієї) корпоративного підприємства, їх відчуження акціонерами не може відбуватися без згоди загальних зборів.

Особливості правового стану державних холдингових компаній регулюються Законом про холдинги та Законом України "Про управління об'єктами державної власності".