Мы ВКонтакте

Стаття 165. Придбання цінних паперів суб'єктами господарювання

1. Суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

2. Цінні папери оплачуються суб'єктами господарювання у гривнях, а у випадках, передбачених законом та умовами їх випуску в обіг, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою проведено оплату цінних паперів, їх вартість виражається у гривнях.

3. Операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів. Види та порядок здійснення зазначеної діяльності визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Коментар:

1. Частина 1 коментованої статті містить норму, яка обмежує коло джерел фінансування для придбання цінних паперів. Такі операції можуть здійснюватися після сплати податків та відсотків за банківський кредит, "якщо інше не передбачено законом". На сьогоднішній день спеціальним законом іншого не передбачено, отже можна зробити наступний висновок. Якщо суб'єкт господарювання має податкову заборгованість та/або прострочив сплату процентів за банківським кредитом, то такий суб'єкт не має права придбавати цінні папери. Однак при цьому виникає два питання. Перше з них суто технологічне - оскільки податкові та прирівнювані до них платежі відповідно до норм чинного законодавства платяться частіше ніж раз на рік, незрозуміло, яким чином можна визначити момент, що настав "після сплати податків". Друге питання носить правове забарвлення. Якщо навіть і буде доведено, що суб'єкт господарювання придбав цінні папери за грошові кошти, за які він не мав права їх придбавати, які правові наслідки виникають внаслідок укладення та виконання відповідної угоди? На нашу думку, правових підстав для визнання такої угоди недійсною чинне законодавство не містить. Також зазначимо, що раніше аналогічна норма містилась і в Законі України "Про цінні папери і фондову біржу" (який уже втратив чинність), але в правозастосовчій практиці широко не використовувалась.

2. Частина 2 визначає валютні аспекти грошових розрахунків за цінні папери. Ця норма встановлює, що цінні папери, за загальним правилом, оплачуються в українській національній валюті - гривні. У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 192 ЦК, ч. 1 ст. 3 Декрету КМ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" гривня є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим Кодекс передбачає випадки, коли законом та умовами про випуск в обіг цінних паперів може бути передбачено оплату цінних паперів в іноземній валюті. Незрозуміло, що мав на увазі законодавець під терміном "умови випуску цінних паперів в обіг", проте аналіз норм ГК, ЦК, Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Декрету КМ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та Положення про порядок іноземного інвестування в Україну (затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. N 280), дозволяє зробити висновок, що платежі в іноземній валюті за цінні папери, емітовані українськими емітентами, можливо здійснити лише в таких випадках:

а) при розміщенні таких цінних паперів за межами України серед нерезидентів, якщо це передбачено проспектом емісії;

б) при придбанні цінних паперів резидентом України за умови наявності індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення такої операції;

в) при придбанні цінних паперів нерезидентом України;

г) при придбанні цінних паперів у нерезидента професіональним учасником ринку цінних паперів - торговцем цінними паперами за умови наявності у нього Генеральної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій.

У цій же нормі законодавець визначає, що номінальна вартість цінних паперів виражається в українській валюті - гривнях (у відповідності до положень Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" для деяких цінних паперів встановлено мінімально можливу номінальну вартість - одна копійка за акцію (ч. 3 ст. 6) та облігацій (ч. 6 ст. 7).

3. Частина 3 коментованої статті дає невиключний перелік суб'єктів, які здійснюють операції купівлі-продажу цінних паперів. Звичайно, що у відповідності з положеннями ст. 143, 163 цього Кодексу, окрім згадуваних у цій частині емітентів, власників цінних паперів та посередників (торговців цінними паперами) сюди слід віднести і набувачів - суб'єктів, які не є власниками цінних паперів, але уклали договір про їх придбання. Аналіз правового стану торговців цінними паперами див. в коментарях до ст. 356, 357, 358, 359 цього Кодексу.