Мы ВКонтакте

Стаття 182. Особливості укладання попередніх договорів

1. За попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

2. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

3. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

4. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

5. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

6. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Коментар:

1. Законодавство України легально визначає два види переддоговірних правочинів: попередній договір і договір про наміри (протокол про наміри) - ст. 635 ЦК України. Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Коментована стаття визначає такий строк - один рік.

Попередній договір спрямований на безпосереднє встановлення організаційно-юридичних відносин його учасників з укладення основного договору в майбутньому. Майнові ж або економічні відносини залишаються поза його рамками. Тому сторони не мають прав та обов'язків по реальному виконанню дій, які будуть встановлюватися в майбутньому договорі.

Можна визначити два етапи існування правовідносин із попереднього договору: укладення попереднього договору, де визначається майбутня правова конструкція; укладення основного договору на тих умовах, що визначені у попередньому.

2. Попередній договір має бути складений таким чином, щоб будь-яка особа могла визначити предмет та інші істотні умови основного договору. Перелік таких умов встановлюється відповідно до конкретного виду майбутнього договору. Форма попереднього договору повинна відповідати формі основного. Оскільки всі господарські умови договору укладаються письмово, то і попередній господарський договір підлягає оформленню в письмовому вигляді. У випадках, передбачених законодавством для окремих договірних видів, необхідним є нотаріальне посвідчення. У такому разі нотаріальне оформлення обов'язкове і для попереднього договору.

До укладення попередніх договорів не застосовують загальний порядок укладення господарських договорів, оскільки вступ у такі зобов'язальні відносини можливий тільки за вільним погодженням волі сторін.

3. Сторони, пов'язані попереднім договором, не можуть відмовитися від укладення основного договору. У випадку ухилення сторони, яка отримала проект основного договору, від його підписання потерпіла сторона має право в судовому порядку вимагати укладення основного договору. Кредитор за попереднім договором має також право і на відшкодування збитків, заподіяних таким простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 635 ЦК України).

4. Якщо сторони протягом року з моменту укладення попереднього договору не укладуть основного договору або одна сторона не надішле іншій у межах цього строку проект основного договору, зобов'язання із укладення основного договору припиняються.

5. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються главами 52, 53 ЦК України з урахуванням вимог ГК України.

6. Договір про наміри або ж протокол про наміри не породжує обов'язку укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених у протоколі про наміри. Тому відмова від укладення договору, передбаченого протоколом про наміри, не спричиняє жодних правових наслідків.