Мы ВКонтакте

Стаття 206. Розірвання господарського зобов'язання

1. Господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

2. Державний контракт підлягає розірванню у разі зміни або скасування державного замовлення, яким передбачено припинення дії контракту, з моменту, коли про це стало відомо сторонам зобов'язання. Наслідки розірвання державного контракту для його сторін визначаються відповідно до закону.

Коментар:

1. Норма, що міститься в ч. 1 коментованої статті, є відсильною. Вона встановлює, що господарське зобов'язання може бути розірване сторонами відповідно до правил, встановлених ст. 188 ГК України для розірвання господарських договорів (див. коментар до цієї статті).

2. Частина 2 коментованої статті визначає специфіку розірвання державних контрактів. Відповідно до вимог вказаної норми державний контракт підлягає розірванню у разі зміни або скасування державного замовлення, яким передбачено припинення дії контракту, з моменту, коли про це стало відомо сторонам зобов'язання.

Визначення таких понять, як "державне замовлення", "державні замовники", "пріоритетні державні потреби", "виконавці державного замовлення", "державний контракт", подані у Законі України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" від 22.12.95 р.

Відповідно до термінів, викладених у ст. 1 вказаного Закону, названі поняття вживаються у наступному значенні:

Пріоритетні державні потреби - це потреби України в товарах, роботах і послугах, необхідних для розв'язання найважливіших соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів державної влади, що утримуються за рахунок Державного бюджету України.

Державне замовлення - це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності.

Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні і правові зобов'язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.

Сторонами державного контракту виступають державні замовники та виконавці державного замовлення.

Державні замовники - це Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи - головні розпорядники коштів державного бюджету.

Виконавці державного замовлення - це суб'єкти господарювання усіх форм власності (резиденти або нерезиденти), які виготовляють чи поставляють товари (роботи, послуги) для задоволення пріоритетних державних потреб.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону Кабінет Міністрів України визначає і затверджує обсяги та склад державного замовлення, порядок формування державного замовлення та пріоритетні державні потреби, а отже, в межах своєї компетенції саме він може змінити або скасувати державне замовлення на закупівлю певних товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб, що є юридичним фактом, який слугує підставою для розірвання державного контракту.