Мы ВКонтакте

Стаття 210. Кредитори неплатоспроможних боржників

1. Кредиторами неплатоспроможних боржників є суб'єкти, зазначені в частині першій статті 209 цього Кодексу, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов'язань, включаючи кредиторів, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою. Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

2. У разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кредиторів відповідно до вимог закону.

Коментар:

1. У статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що кредитором у розумінні цього закону є юридична чи фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів).

Розглядаючи визначення поняття "кредитор", наведене у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та визначення, наведене у коментованій частині ст. 210 цього Кодексу, можна дійти висновку, що Кодекс використовує його у "традиційному" розумінні, а Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - у спеціальному. Так, Кодекс у своєму визначенні не включає в поняття "кредитор" органи справляння податків та зборів (обов'язкових платежів), а лише прирівнює такі органи до кредиторів. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" навпаки - у це поняття включає як кредиторів за цивільно-правовими договорами, так і деякі державні органи.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори поділяються на конкурсних та поточних. Конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Крім того, до конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Під поточними кредиторами розуміють кредиторів за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" також виділяє кредиторів за вимогами про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. До цієї категорії кредиторів віднесено тих, чиї вимоги до боржника виникли як до, так і після порушення провадження у справі про банкрутство.

До категорії "кредитор" також віднесені згідно зі ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особи, вимоги яких забезпечені заставою. Але в разі забезпечення вимог таких кредиторів заставою у повному обсязі вони не мають права ініціювати процедуру банкрутства. Незважаючи на це, такі кредитори мають право на першочергове та повне задоволення своїх вимог з ліквідаційної маси. Особливе відношення до кредиторів, виконання майнових зобов'язань яких забезпечено заставою, має достатньо ґрунтовні підстави - укладаючи цивільно-правові договори, такі кредитори використовують для захисту своїх майнових інтересів у майбутньому при виконанні таких договорів спеціальні правові інструменти цивільного права. Поставити такого кредитора в чергу серед кредиторів, зобов'язання яких не мають забезпечення у справі про банкрутство, означає принизити важливість інституту забезпечення зобов'язань та послабити кредит у торговельному обороті.

Особливості статусу різних видів кредиторів полягають у тому, що для кожної групи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені різні правила для вступу в процедуру банкрутства та для отримання задоволення своїх вимог. Так, для конкурсного кредитора та кредитора, чиї вимоги частково забезпечені заставою, щоб бути внесеним до реєстру вимог кредиторів та в подальшому претендувати на задоволення своїх вимог, необхідно або ініціювати провадження у справі про банкрутство, або у місячний термін від дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі подати належним чином оформлену заяву із розрахунком своїх кредиторських вимог. Для поточних кредиторів достатнім буде подати належним чином оформлену заяву для їх постановки у чергу задоволення вимог кредиторів.

В українській юридичній літературі питання класифікації кредиторів обговорюється і сьогодні. Так, наприклад, пропонується провести класифікацію кредиторів залежно від підстав та часу виникнення їх вимог або у відповідності до їх правового статусу тощо.

2. Особливе місце в українському законодавстві про банкрутство займають органи кредиторів у справах про банкрутство. Згідно із ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" це збори та комітет кредиторів. Так, збори кредиторів скликаються розпорядником майна протягом десяти днів після винесення господарським судом ухвали у попередньому засіданні. Кредитори, зокрема і органи державної податкової служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, внесених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

Збори кредиторів є колегіальним представницьким органом, що має захищати майнові інтереси кредиторів.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:

- вибори членів комітету кредиторів;

- визначення кількісного складу комітету кредиторів;

- визначення повноважень комітету кредиторів;

- дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів;

- інші питання, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів - не більше семи осіб. Рішення про створення та склад комітету кредиторів направляється до господарського суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:

- вибори голови комітету;

- скликання зборів кредиторів;

- підготовку та укладення мирової угоди;

- внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

- звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- ліквідаційну процедуру, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є зацікавленість;

- інші питання, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Комітет кредиторів, на думку деяких науковців, є допоміжним органом зі схожими до зборів кредиторів функціями. Основною метою створення такого органу є здійснення контролю, з урахуванням майнових інтересів кредиторів, за процедурою банкрутства та діями арбітражного керуючого, зокрема. З моменту утворення комітету кредиторів саме він, а не окремі кредитори, вважається стороною у справі про банкрутство у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Забезпечення повної рівності всіх кредиторів досягнути практично неможливо. При будь-якому, навіть досконалішому правовому регулюванні процедур банкрутства, одні кредитори все одно будуть наділені більшими правами за рахунок ущемлення прав інших кредиторів. Тому найбільш важливим є правильне визначення пріоритетів та цінностей, що захищаються законодавством про банкрутство.