Мы ВКонтакте

Стаття 215. Відповідальність за порушення законодавства про банкрутство

1. У випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

2. Фіктивним банкрутством визнається завідомо неправдива заява суб'єкта підприємництва до суду про нездатність виконати зобов'язання перед кредиторами та державою. Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржникові у задоволенні заяви про визнання банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом.

3. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

4. Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов'язані з розпорядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до закону.

Коментар:

1. Коментована частина ст. 215 цього Кодексу визначає, що юридичну відповідальність за порушення законодавства про банкрутство несуть:

- боржник;

- засновники (учасники) боржника;

- власник майна;

- а також інші особи (наприклад арбітражний керуючий, кредитори тощо).

Кримінальна відповідальність за порушення норм інституту банкрутства встановлена ст. 215 Господарського кодексу України, ст. 218 - 222 Кримінального кодексу України.

Склади злочинів, визначених у вищезгаданих нормативних актах, можна розподілити на:

- склади злочинів, за якими до відповідальності можуть притягатися засновники або власник суб'єкта господарської діяльності, а також службової особи суб'єкта господарської діяльності за дії, вчинені або до подання заяви про визнання банкрутом до господарського суду, або до призначення господарським судом конкретного арбітражного керуючого (ст. 218 - 221 КК України);

- склади злочинів, за якими до відповідальності можуть притягатися крім вищезазначених суб'єктів і арбітражні керуючі за дії, що були вчинені після початку процедур банкрутства або надання конкретному арбітражному керуючому відповідних повноважень у справі (ст. 221, 222 КК України).

Аналіз чинного законодавства України дає змогу дійти висновку про те, що учасники процедур банкрутства несуть різні види юридичної відповідальності. Так, боржник (орган управління боржника) несе господарську та кримінальну відповідальність. А, наприклад, відповідальність арбітражного керуючого включає господарсько-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

2. Відповідно до ст. 218 Кримінального кодексу України фіктивне банкрутство карається штрафом від семисот п'ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 218 Кримінального кодексу України, визнаються: 1) громадянин - засновник або власник суб'єкта господарської діяльності; 2) службова особа суб'єкта господарської діяльності; 3) громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності.

3. Згідно зі ст. 219 Кримінального кодексу України доведення до банкрутства - це умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Вищезгаданий злочин карається штрафом від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 219 Кримінального кодексу України, визнаються: 1) власник суб'єкта господарської діяльності; 2) службова особа суб'єкта господарської діяльності.

4. Відповідно до ст. 220 Кримінального кодексу України під приховуванням стійкої фінансової неспроможності розуміють умисне приховування громадянином - засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові.

Згідно зі ст. 221 Кримінального кодексу України під незаконними діями у разі банкрутства розуміють умисне приховування майна або майнових обов'язків, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином - засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності у разі банкрутства і завдали великої матеріальної шкоди.

Суб'єктом злочинів, передбачених ст. 220, 221 Кримінального кодексу України, визнаються: 1) громадянин - засновник або власник суб'єкта господарської діяльності; 2) службова особа суб'єкта господарської діяльності; 3) арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), призначений господарським судом у конкретній справі про банкрутство.