Мы ВКонтакте

Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності

1. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Коментар:

1. Господарсько-правова відповідальність застосовуються лише за наявності певних підстав для її застосування. Розрізняють юридичні та фактичні підстави застосування господарсько-правової відповідальності. Так, фактичною підставою застосування господарсько-правової відповідальності, що визначена ч. 1 коментованої статті, є наявність вчиненого суб'єктом господарювання правопорушення у сфері господарювання. Юридичною ж підставою застосування господарсько-правової відповідальності виступає відповідний правовий документ, що характеризує протиправну поведінку суб'єкта господарювання і передбачає форму і розмір відповідальності за таку поведінку. Такими правовими документами можна визнати закон або договір.

Також при застосуванні господарсько-правової відповідальності необхідним є враховування умов такої відповідальності. Умови господарсько-правової відповідальності складаються з чотирьох елементів:

- наявність господарського правопорушення, тобто порушення норм закону, договору тощо;

- протиправність поведінки господарського порушника. Така умова визначається у господарському праві як дія або бездіяльність, що порушують правову норму, умови договору тощо;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками. Тобто мова йде про так званий причинно-необхідний зв'язок, коли протиправна поведінка є об'єктивною причиною такого наслідку, як збитки або інша шкода, завдані потерпілому. Наявність цього зв'язку доводиться відповідними доказами;

- вина господарського правопорушника.

Для застосування такої форми господарсько-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність усіх чотирьох умов. У свою чергу для застосування неустойки (штрафу, пені) досить лише двох із них: факту господарського правопорушення та протиправності поведінки порушника.

2. Як уже було вказано вище, за загальним правилом, господарсько-правова відповідальність застосовується лише в разі вчинення суб'єктом господарювання правопорушення і загалом базується на презумпції його вини. Саме тому ч. 2 коментованої статті встановлює, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи за порушення правил здійснення господарської діяльності. Проте існують обставини, що становлять виключення з цього правила. По-перше, суб'єкт господарювання може бути звільнений від господарсько-правової відповідальності, якщо доведе, що ним було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. По-друге, такою обставиною може бути дія непереборної сили, тобто надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності. Такі обставини в юридичній практиці отримали назву "форс-мажорні". Перелік форс-мажорних обставин може бути наведений як у законі, так і встановлений сторонами в договорі. Виникнення форс-мажорних обставин може бути пов'язано як з природними явищами (землетрус, повінь, зміна температурних показників, пожежа тощо), так і з іншими явищами (військові дії, страйки, оголошення надзвичайного стану тощо). Зазначені обставини відповідно до закону та/або договору звільняють суб'єкта господарювання від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання за умови їх доведення у встановленому порядку. Однак не належать до форс-мажорних обставин, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Такі обставини можна визнати несприятливими наслідками здійснення господарської діяльності, відповідальність при настанні яких несе сам боржник (див. коментар до ст. 42).