Мы ВКонтакте

Стаття 222. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності

1. Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

2. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

3. У претензії зазначаються:

повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється;

дата пред'явлення і номер претензії;

обставини, на підставі яких пред'явлено претензію;

докази, що підтверджують ці обставини;

вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;

сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

платіжні реквізити заявника претензії;

перелік документів, що додаються до претензії.

4. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії.

5. Претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

6. Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обгрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.

7. При розгляді претензії сторони у разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору.

8. Про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.

9. Частину дев'яту виключено 

Коментар:

1. За загальним правилом, учасники господарських відносин, що порушили права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. Проте, на жаль, дане правило не завжди виконується суб'єктами господарювання, внаслідок чого виникає необхідність пред'явлення до порушника претензії або звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Якщо ж суб'єкти господарювання обирають такий спосіб захисту своїх прав та законних інтересів, як пред'явлення претензії, на них поширюються норми коментованої статті.

2. Сукупність заходів, що підлягають здійсненню підприємствами та організаціями, права яких порушені, для безпосереднього вирішення спорів, що виникли, з підприємствами та організаціями, які порушили майнові права та інтереси, до звернення з позовом до суду в господарському праві отримали назву "досудове врегулювання господарських спорів".

Досудове врегулювання господарських спорів має як позитивні, так і негативні риси. Позитивні риси полягають у наступному:

по-перше, досудове врегулювання покликане забезпечити якомога швидше відновлення порушених прав суб'єктів господарювання;

по-друге, воно сприяє виявленню й усуненню причин та умов виникнення господарських правопорушень;

по-третє, досудове врегулювання сприяє організації та підвищенню рівня укладення та виконання господарських договорів.

Проте досудове врегулювання господарських спорів має й негативні наслідки. Зокрема, пред'явлення претензії підприємству-правопорушнику слугує своєрідним попередженням його про можливе звернення до суду і притягнення до відповідальності. Отримавши таке попередження, частина правопорушників приховує майно, грошові кошти, намагаючись уникнути відповідальності, а то й взагалі припиняє свою господарську діяльність.

При застосуванні досудового порядку врегулювання спорів слід також пам'ятати, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі за конституційним зверненням ТОВ "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України обов'язковість застосування досудового врегулювання залежить від волі учасників господарських відносин, закріпленої в договорі застереження про те, що спори між ними, пов'язані з укладенням, розірванням, виконанням цього договору, можуть бути передані на вирішення господарського суду тільки за умови додержання досудового врегулювання, визначеного розд. II Господарського процесуального кодексу України.

3. Частиною 3 коментованої статті встановлюються вимоги щодо змісту претензії.

Так, у претензії повинно бути зазначено повне найменування та поштові реквізити заявника претензії та особи чи осіб, яким претензія пред'являється. Також у претензії зазначається дата її пред'явлення та номер. Важливим фактором при пред'явленні претензії є вказівка на обставини, на підставі яких пред'явлено претензію. Тобто в претензії чітко зазначається, які зобов'язання були порушені, - з посиланням на відповідну норму закону або положення договору, якими встановлюється відповідальність за такі порушення. Крім того, заявник претензії повинен не тільки зазначити ці обставини, але й вказати на докази, що їх підтверджують. Такими доказами можуть бути, зокрема, сам договір, укладений між сторонами, платіжні доручення, накладні, різноманітні акти, квитанції тощо.

Безумовно, в заявленій претензії повинні міститися вимоги заявника, ними можуть бути наступні вимоги: про виконання обов'язку в натурі, про відшкодування завданих збитків, про сплату штрафних санкцій, про відновлення порушеного права заявника претензії тощо. Проте заявлені вимоги обов'язково повинні бути підкріплені відповідними нормами закону, які надають право заявникові звертатися з такими вимогами.

Якщо претензія підлягає грошовій оцінці, в ній обов'язково повинна бути зазначена сума претензії та розрахунок суми. Тобто заявникові необхідно провести роботу для визначення суми збитків, які виникли в нього у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань контрагентом. До зазначеної суми можуть зараховуватися основна заборгованість, штрафні санкції, втрачена вигода, відшкодування моральної шкоди тощо, якщо інше не передбачено законом.

Саме для претензій, які підлягають грошовій оцінці, важливим є зазначення платіжних реквізитів заявника, що надає йому можливість без будь-яких ускладнень отримати належні йому грошові кошти в разі визнання претензії контрагентом.

Як визначає законодавець, наприкінці претензії повинно бути зазначено перелік документів, що додаються до претензії. Як правило, до претензії додаються всі ті докази, на які посилається заявник у претензії і які відсутні у суб'єкта господарювання - порушника.

Наведений у коментованій статті перелік відомостей не є вичерпним і в разі необхідності в претензії можуть бути зазначені й інші відомості.

4. Цілком зрозумілим є те, що претензія повинна бути обґрунтованою, тобто до неї обов'язково повинні бути додані документи, що підтверджують вимоги заявника. Коло документів, що додаються до претензії, залежить від виду правопорушень. Так, до претензії про сплату грошових коштів та штрафних санкцій додаються: докази, що підтверджують отримання контрагентом товарів, робіт чи послуг; розрахунок суми штрафних санкцій тощо. До претензії про пошкодження вантажу при перевезеннях можуть додаватися: оригінал транспортного документа (накладної, товарно-транспортної накладної, коносаменту тощо), комерційний акт або акт загальної форми, акт експертизи, розрахунок суми штрафу та ін.

Як визначає законодавець, документи, що підтверджують вимоги заявника, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Найбільш простим та доступним способом можна визнати надання зазначених документів саме в належним чином засвідчених копіях, адже для суб'єктів господарювання це не викликає труднощів. Саме тоді можна бути впевненим, що в разі втрати будь-якого документа або в разі небажання контрагента його повернути у суб'єкта господарювання не виникне потреб у його відтворенні. Проте це не стосується тих випадків, коли в чинному законодавстві, наприклад транспортному, містяться вимоги надання саме оригіналів документів. Однак, як свідчить практика, у більшості випадків немає необхідності додавати до претензії будь-які документи, оскільки вони вже є у другої сторони, про що зазначається в претензії.

5. Претензія повинна бути підписана повноважною особою заявника претензії або його представником. Як правило, такими повноважними особами виступають керівник підприємства, установи, організації або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, заступники керівників або інші особи, яким надано повноваження щодо підписання претензій.

Підписана належним чином претензія може бути надіслана адресатові рекомендованим або цінним листом або вручена під розписку. У першому випадку доказом надсилання претензії адресатові є поштова квитанція про прийняття рекомендованого або цінного листа до відправлення та опис вкладення. В іншому випадку доказом виступає примірник претензії заявника із відміткою про прийняття претензії адресатом.

6. Незалежно від того, що пред'явлення претензії є правом, а не обов'язком суб'єктів господарювання, законодавець встановлює вимоги щодо строків її розгляду. Так, претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Таким чином, встановлений ч. 6 коментованої статті строк розгляду претензії є загальним.

Спеціальні строки розгляду претензій (встановлені нормами інших нормативно-правових актів) застосовуються з урахуванням особливостей певних видів господарських відносин. Наприклад, ч. 3 ст. 315 ГК передбачено, що перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або виплати премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.

Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

7. Досудове врегулювання спорів може вимагати від суб'єктів господарювання виконання певних дій. Так, у разі необхідності сторони повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Отже, якщо між сторонами мали місце розрахунки, необхідно провести роботу по дослідженню виставлених рахунків з метою усунення допущених у них помилок, перевірити відповідність похідних документів первинним тощо. У разі якщо одна із сторін відмовляється від вчинення певних дій по врегулюванню спору або необгрунтовано відмовляється від задоволення вимог контрагента, може бути проведена відповідна експертиза. Відповідно до законодавства висновок експерта є одним із видів доказів у суді і оцінюється в сукупності з іншими доказами.

8. Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі. У відповіді на претензію повинно бути зазначено про визнання повністю або частково вимог заявника або про відмову в задоволенні вимог. У будь-якому випадку відповідь на претензію повинна бути обґрунтована, тобто повинна містити посилання на певні норми законодавства або положення договору. До відповіді на претензію можуть додаватися документи, що засвідчують викладені в ній обставини.

Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку. Тобто до відповіді на претензію пред'являються ті самі вимоги, що і для самої претензії (див. коментар до ч. 5 цієї статті).