Мы ВКонтакте

Стаття 263. Господарсько-торговельна діяльність

1. Господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

2. Залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг, господарсько-торговельна діяльність виступає як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля.

3. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

4. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Коментар:

1. Коментована стаття відкриває гл. 30 Кодексу, що присвячена особливостям правового регулювання господарсько-торговельної діяльності. Саме цією статтею вперше в законодавстві України дається легальне визначення господарсько-торговельної діяльності як діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також як допоміжної діяльності, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. З цього визначення можна виділити такі основні ознаки господарсько-торговельної діяльності:

- учасниками такої діяльності є виключно суб'єкти господарювання (див. коментар до ст. 55);

- така діяльність здійснюється у сфері товарного обігу та спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання (див. коментар до ст. 262);

- до господарсько-торговельної діяльності входить також допоміжна діяльність, яка забезпечує реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання шляхом надання відповідних послуг (наприклад, надання послуг по перевезенню, надання послуг по зберіганню тощо).

2. Залежно від ринку, в межах якого здійснюється товарний обіг, законодавець поділяє господарсько-торговельну діяльність на внутрішню торгівлю та зовнішню торгівлю. Такий поділ має важливе значення, адже законодавчими актами України можуть встановлюватися певні вимоги як щодо здійснення торгівлі в межах України (внутрішній ринок), так і за межами України (зовнішній ринок).

3. Частиною 3 коментованої статті встановлюються форми здійснення господарсько-торговельної діяльності. Зокрема, господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися у формі матеріально-технічного постачання та збуту; енергопостачання; заготівлі; оптової торгівлі; роздрібної торгівлі і громадського харчування; продажу та передачі в оренду засобів виробництва; комерційного посередництва у здійсненні торговельної діяльності; іншої допоміжної діяльності по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Особливості здійснення кожної із цих форм господарсько-торговельної діяльності встановлюється відповідними статтями даної глави.

4. Статтею 67 Кодексу (див. коментар до неї) визначається, що господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (маються на увазі господарські договори). У тому числі і господарсько-торговельна діяльність опосоредковується господарськими договорами, як визначає ч. 4 коментованої статті. Такими господарськими договорами залежно від форм здійснення господарсько-торговельної діяльності виступають договір купівлі-продажу, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, оренди, лізингу тощо. Особливості її укладення та зміст визначаються спеціальними нормативно-правовими актами.