Мы ВКонтакте

Стаття 267. Строки і порядок поставки

1. Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

2. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

3. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

4. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

5. У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

6. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

7. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

Коментар:

1. Ще однією істотною умовою договору поставки є строк. Визначення поняття строку легально закріплено в ЦК України, зокрема це певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, упродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На підставі вказаного можна зробити висновок, що строком договору поставки є певні темпоральні межі, упродовж яких повинно бути здійснено постачання обумовленої у договорі продукції чи виробів.

Як правило, договори поставки укладаються на рік. На це вказує і формулювання ч. 1 коментованої статті. Відповідно до неї договір поставки може бути укладений на один рік. Більше того, однорічним вважається і договір поставки в тих випадках, коли сторони з певних причин не визначили самостійно строк його дії. Договір поставки також може бути укладений на строк понад один рік, у таких випадках він буде довгостроковим, а також на будь-який інший строк, погоджений сторонами.

Таким чином, за строком поставки договори можна поділити на разові, короткострокові (до одного року включно), довгострокові (на строк більше одного року).

Зауважимо, що, незалежно якого виду договір поставки, закінчення строку його дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, якщо мало місце під час дії договору. Такий висновок випливає з ч. 7 ст. 180 ГК України.

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті сторони наділені правом встановлювати конкретні строки поставки товарів у межах дії договору поставки з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Це пов'язано з тим, що суб'єкт господарювання діє відповідно до певного плану роботи, має певні технологічні цикли, які потребують своєчасної, ритмічної та періодичної поставки товарів, у першу чергу це стосується продукції виробничо-технічного призначення. В окремих випадках, на підставі норм лише чинного законодавства, сторони можуть бути обмежені у праві самостійно визначати строки поставок. Строк поставки може визначатися по-різному, наприклад шляхом зазначення конкретної дати (конкретного місяця, кварталу) або шляхом зазначення періодів поставки протягом строку дії договору.

3. Частина 3 ст. 267 ГК України застосовується тоді, коли в довгостроковому договорі поставки кількість належного до поставки товару визначена не на весь строк дії договору, а лише на рік або на менш тривалий період. За таких обставин у договорі повинен бути встановлений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Періоди поставки - це певні проміжки часу, по закінченні яких чи упродовж яких відбувається передача певних партій товару, що відрізняє договір поставки від усіх інших договорів, спрямованих на відчуження об'єктів права власності. Ці проміжки часу найчастіше встановлюються договором, хоча в певних випадках можуть визначатися і практикою відносин між суб'єктами господарювання. На практиці найчастіше застосовуються квартальні, місячні, декадні строки поставки. Зазначене вище правило щодо встановлення сторонами строків поставки сформульовано імперативно, тобто є обов'язковим при укладенні довгострокових договорів. Законодавець встановив і наслідки за порушення цієї вимоги. Зокрема, якщо в договорі не встановлений вказаний вище порядок строків поставки, договір вважається укладеним на один рік.

Зазначимо, що останнє положення коментованої статті є не зовсім коректним. Так, якщо в довгостроковому договорі поставки кількість поставки визначена на строк менший аніж на один рік, то за умови відсутності передбачених сторонами строків поставки на наступні періоди такий договір варто вважати укладеним лише на період, на який погоджено умови договору. Натомість законодавець пропонує такий договір також вважати укладеним на один рік.

4. Частина четверта коментованої статті відображає усталену практику встановлення суб'єктами господарювання строків поставки у тих випадках, коли поставка здійснюється партіями. Зокрема, для поставки продукції виробничо-технічного призначення строк поставки партії становить квартал, а виробів народного споживання - місяць. Норма ч. 4 ст. 267 ГК України є диспозитивною, сторони вправі самостійно визначати періоди поставки. Періоди поставки партій товарів можуть бути чітко визначені і нормативними актами.

Незважаючи на диспозитивність коментованого положення, видається, що строки поставки: квартал для продукції виробничо-технічного призначення, місяць для виробів народного споживання - є обов'язковими у випадку, коли сторони визначили кількість та об'єм товарів партій поставки, але не погодили в договорі строк поставки партій.

Законодавець також визначає, що сторони за бажанням, на власний розсуд можуть погодити строки поставки окремих партій товарі і шляхом оформлення окремого документа - графіка поставки. В останніх, як правило, встановлюється конкретний календарний день відвантаження чи вибірки товарів чи вказується кінцевий строк вчинення цих дій.

Найчастіше графіки поставки використовуються при централізованій поставці суб'єктом господарювання продовольчих товарів суб'єктам роздрібної торгівлі і спрямовані на забезпечення рівномірної передачі товарів, у тому числі тих, які швидко псуються, для зберігання яких потрібні ємності та ін. Графіки є додатками до договору. Якщо відповідальність за порушення графіка не визначена договором, то його порушення дає право іншій стороні пред'явити вимогу про відшкодування збитків.

5. Відповідно до ч. 5 ст. 267 ГУ України сторони договору поставки самостійно можуть визначити в договорі спосіб поставки товару - відвантаження товару або ж вибірка товару покупцем. При відвантаженні товару сторонам належить погодити вид транспорту, а при вибірці товарів покупцем враховувати порядок і строки передачі-приймання, які визначені в договорі.

6. Враховуючи розвиток ринкових відносин в Україні та правову природу постачання, при поставках товарів поширеною є ситуація, коли в ролі продавців чи покупців виступають професійні організації - оптові, торгові, комплектуючі, постачальницькі та інші комерційні організації, що здійснюють посередницьку діяльність з реалізації товарів. Відтак коментована норма встановлює, що договір поставки може містити застереження про те, що відвантаження товарів може здійснювати не сторона в договорі (постачальник), а вантажовідправник (виготовлювач), одержувати товар може не покупець, а вантажоодержувач, і на кінець оплатити товар може особа - платник, яка не є покупцем.

У випадку, коли вантажоодержувачем є не покупець, він зобов'язаний надіслати постачальнику вказівку про відвантаження (передачу) товарів третім особам (одержувачам), тобто надати відвантажувальну рознарядку. Зміст відвантажувальної рознарядки та строк її направлення покупцем постачальникові визначаються договором. Нерідко за такої ситуації сторони також погоджують, що постачальник зобов'язується надіслати покупцеві копії виданих одержувачу товарів супроводжуючих документів.

7. На практиці виконання договорів поставки нерідко виникають випадки, коли постачальник з певних об'єктивних чи суб'єктивних причин не поставляє в установлений договором поставки строк усю обумовлену сторонами кількість товарів. Недопоставка виражається або в передачі постачальником товарів у період поставки у меншій, ніж обумовлена договором, кількості, або в невиконанні обов'язку по передачі всієї кількості товарів, обумовленої договором. Недопоставка означає не лише порушення умов про кількість, але і про строк, відтак вона одночасно є і прострочкою поставки. Термін "прострочка поставки" звичайно застосовується до випадку виконання зобов'язання по кількості з порушенням строку.

Остання частина коментованої статті визначає, що суб'єкти господарювання можуть у договорі визначити порядок поставки недопоставлених товарів. Як правило, сторони визначають, що така поставка здійснюється в наступні періоди.